Керував під Бахмутом, не зазнавши жодних втрат: розповідь про суддю-офіцера Збройних Сил України.

Без втрат за весь час командування ввіреною йому батареєю. Саме це капітан ЗСУ Тарас Андрійчук вважає найголовнішою своєю фронтовою заслугою. Суддя Оболонського районного суду міста Києва став на захист держави в перші дні повномасштабного вторгнення.

З фронту Тарас Андрійчук повернувся з орденом "За мужність". Роман Барашев поспілкувався з героєм.

Ось фотографії, зроблені з нашої позиції під час виконання військових обов'язків у районі Бахмута, коли на нас потрапила ворожа радіолокаційна ракета. Це результат ураження нашої техніки. - Чи це була перша ракета, яка приземлилася так близько до вас? - Ні, це не перший випадок. Я вперше зіткнувся з ракетами ще 15 березня 2022 року в навчальному центрі. Тоді я дізнався, що таке російські крилаті ракети.

Тарас Андрійчук вже близько двох десятиліть займає посаду в Оболонському суді столиці України. Перед початком масштабного вторгнення він вивчав військову справу за навчальними матеріалами на військовій кафедрі Львівського університету, де отримав юридичну освіту. Його мобілізація відбулася 25 лютого 2022 року.

Тарас Андрійчук, магістрат Оболонського районного суду Києва.

Вважаю, що ви знаєте, що судді мають спеціальні привілеї. Я ж заздалегідь відмовився від цих привілеїв. Мав військове звання офіцера юстиції, але на той час моя спеціалізація не користувалася популярністю, тож мене направили в навчальний центр, щоб змінити військову спеціалізацію. Так я і став артилеристом.

Спершу служив офіцером у батареї радіолокаційної розвідки на Бахмутському напрямку. А згодом став командиром батареї безпілотних комплексів 45-ї окремої артилерійської бригади імені генерала Мирона Тарнавського.

Ось наша позиція на Бахмутському напрямку. Тоді температура опустилася до мінус 13 градусів. Це була зима 2022 року. Ми жили в таких суворих умовах. Щоб отримати воду для пиття, доводилося її підігрівати. Ось так виглядав наш розрахунок. У таких умовах ми вирушали на позиції. - А скільки кілометрів нам потрібно пройти? - Ми йшли 2,5 кілометри.

- Командир веде нас вперед. Хлопці, оберніться і помахайте руками! Наші хлопці вже вирушили, їм залишилося пройти ще півтора кілометра.

Тарас Андрійчук, суддя Облонського райсуду м. Києва:

На мою думку, одними з найскладніших і найменш вдячних ролей у військових підрозділах є посада командира батареї, а в піхоті — командира роти. Ти несеш матеріальну відповідальність, відповідаєш за особовий склад та за виконання бойових завдань, на тобі лежить велика кількість обов'язків.

Головний обов'язок командира, переконаний Тарас Андрійчук, збереження життя і здоров'я підлеглих.

Тарас Андрійчук, магістрат Оболонського районного суду Києва.

Коли я почав виконувати обов'язки командира... До цього часу ми зазнали незворотних втрат, але коли я став командиром, у нас була лише одна серйозна втрата — важкий "трьохсотий". Інші випадки обмежувалися контузіями, і, слава Богу, серйозніших ситуацій більше не траплялося. Це була не тільки моя відповідальність, а й сержантів і командирів, адже ми ретельно планували нашу діяльність, організовували позиції та інженерно облаштовували їх. Моє завдання як командира полягало в управлінні бойовим стресом, спілкуванні з людьми, оскільки війна — це постійний стрес, а ще кожен з нас має сім'ю, де можуть виникати різні проблеми.

Будні аеророзвідників на нулі - це марудна робота в такому ось невеликому бліндажі. А ще контроль за технікою, спостереження за небом, ворожими позиціями й пересуванням противника. Та прицільне ураження його техніки й живої сили.

Тарас Андрійчук, магістрат Оболонського районного суду Києва.

В армії кожен день нагадує один і той же, подібно до Дня бабака. Щодня ти прокидаєшся, готуєшся до виїзду на позиції, а потім протягом цілого дня займаєшся виконанням поставлених завдань.

Ось це - один із руйнівних наслідків дій підлеглих капітана Андрійчука.

Тарас Андрійчук, магістрат Оболонського районного суду Києва.

Найяскравіше враження. Існує російський засіб електронної боротьби під назвою Р-330-Житель, який є досить рідкісним і завдає чималої шкоди. Кілька разів екіпаж "Хаймарса" намагався його нейтралізувати, але безуспішно. Врешті-решт, один з моїх екіпажів, діючи вночі, завдав удару. Ми не злякалися, вирішили діяти активно і знищили цю техніку.

На цих кадрах можна побачити майстерність аеророзвідки 45 ОАБр, яка успішно вразила екіпаж ворожого безпілотника "Орлан".

Тарас Андрійчук, суддя Київського Оболонського районного суду:

- Орден "За мужність" ІІІ ступеня є підтвердженням успішної роботи нашого підрозділу і заслугою всіх хлопців, з якими я служив. - Чи знаєте ви всіх своїх підлеглих за іменами? - Я можу назвати кожного з них за прізвищем, ім'ям та по батькові, адже це обов'язок командира. Мене дивує, що деякі люди поводяться так, ніби війна їх не торкається, ніби вона далеко. Але варто пам'ятати, що ворог може знову повернутися, і я не впевнений, чи зможемо ми його знову зупинити.

Серед своїх товаришів капітан Андрійчук висловлює особливу вдячність тим, хто здолав власний страх.

Тарас Андрійчук, суддя Київського Оболонського районного суду:

У мене був момент, коли я помітив, що одна людина відчувала страх перед виїздом в зону конфлікту. Це було очевидно з її поведінки, але, незважаючи на це, вона зібралася з силами і без жодних скарг продовжувала виконувати свої бойові завдання. Це справило на мене велике враження, і я запам'ятаю це на завжди.

Хоч безпека військових - перше завдання командира, але на війні як на війні. Тарас не раз стикався з ситуаціями, коли його життя та життя побратимів рятували чи то випадковість, чи небесні сили.

Тарас Андрійчук, суддя Київського Оболонського районного суду:

Під час війни я почав усвідомлювати, як багато у житті залежить від випадковості. Були численні моменти, коли все могло завершитися і для мене, і для моїх товаришів. Випадок. Важко сказати, чи це Божа воля. Ось, наприклад, ти їдеш з позиції, зупиняєшся на магазин, хоча зазвичай проїжджаєш мимо понтонного мосту. І саме в цей момент, коли ти затримався на 5 хвилин, "Іскандер" влучає у міст. Це ж справжній випадок, його ні за що не можна передбачити. - Чи не відчуваєте ви бажання повернутися назад?

Тарас Андрійчук, суддя Київського Оболонського районного суду:

Кожен день відчуваю це тяжіння. Щоранку прокидаюся і намагаюся знайти в собі сили, щоб прийти сюди, а не повернутися до армії, де моя діяльність, можливо, є більш важливою, ніж те, чим займаюся нині.

Серед питань, які сьогодні розглядає суддя Андрійчук, є й ті, що стосуються порушень військового обліку. Як військовослужбовець на фронті зосереджується виключно на виконанні бойового завдання, так і суддя відокремлює все непотрібне, що може заважати дотриманню законодавства.

Тарас Андрійчук, суддя Київського Оболонського районного суду: