Кров замість медикаментів: як римляни прагнули лікувати епілепсію.

Жахливі обряди давніх часів: як лікарі Стародавнього Риму намагалися подолати епілепсію, використовуючи кров гладіаторів.

У Стародавньому Римі вважалося, що кров загиблих гладіаторів має лікувальні властивості при епілепсії. Цей метод лікування використовувався протягом тривалого часу, а після заборони гладіаторських боїв йому знайшли не менш жахливу заміну.

Про цю древню практику йдеться у дослідженні Фердинанда Пітера Муга та Акселя Каренберга, повідомляє видання Popular Science.

Кров людини в лікуванні епілепсії застосовували не тільки римляни – аналогічні звичаї відомі також зі Стародавньої Греції, Єгипту та Месопотамії. Однак саме в Римі надавали виняткове значення крові загиблих на арені воїнів, вважаючи її особливою.

Одна з перших відомих письмових згадок про таке "лікування" датується приблизно 40 роком нашої ери. Хворим радили пити ще теплу кров із рани гладіатора. Згодом з'являлися й інші способи її використання - від кількох ложок щодня до вживання безпосередньо після смерті бійця.

У шостому столітті існували згадки про спосіб, за яким тканину просочували кров'ю гладіатора, потім спалювали, а отриманий попіл змішували з вином. Лікарі того часу вважали, що вживання кількох таких сумішей нібито могло допомогти людині позбутися нападів.

Історик медицини Фердинанд Пітер Муг розкриває причини тривалої популярності цього засобу, пов'язуючи її з магічним мисленням. У Римі гладіаторів оточували специфічні символи: спочатку їхня смерть асоціювалася з релігійними ритуалами, а згодом насильницька смерть наділяла їхню кров особливими властивостями в очах громадськості.

Науковці також вважають, що переконання в дієвості такого "лікування" могло бути підкріплено природними змінами в перебігу деяких форм епілепсії. Наприклад, деякі симптоми, що проявляються в дитячому віці, можуть зникати із часом. Для тих, хто не мав уявлення про причини свого захворювання, це могло виглядати як наслідок вживання крові.

У близько 400 році нашої ери, коли гладіаторські бої були заборонені в Римській імперії, лікарі почали шукати альтернативні джерела крові для лікування епілепсії. Вони знайшли вихід у використанні крові засуджених, яких стратили шляхом обезголовлення.

"Кров безголових належала 'благородним' злочинцям, і це могло відіграти важливу роль у пошуках альтернативи для переливання крові гладіатора", - підкреслив Муг.

Також слід зазначити, що метод страти мав велике значення. Після відсічення голови кров можна було безпосередньо зібрати з рани. Натомість, у разі повішення, для отримання крові потрібно було б додатково розрізати тіло загиблого. Як зазначає дослідник, в багатьох культурах пошкодження трупа вважалося неприйнятним.

Віра в цілющі властивості людської крові зберігалася протягом багатьох століть. Кров страчених далі використовували для лікування епілепсії навіть у пізніші часи, аж до появи протиепілептичних препаратів у XX столітті.

Нагадаємо, що більше ніж 2200 років під величезним земляним насипом у китайській провінції Шеньсі зберігається недоторкнута гробниця першого імператора Китаю Цінь Ши Хуан-ді. Археологи ще не змогли відкрити центральну поховальну кімнату, але дослідження комплексу та історичні джерела вже дозволяють робити припущення щодо можливого вмісту.

Давній обруч може стати цікавим елементом у розповіді про розп'яття Христа.

Останні новини від Корреспондент.net у Telegram та WhatsApp. Приєднуйтесь до наших каналів: https://t.me/korrespondentnet та WhatsApp.