Лідер у сфері нанотехнологій з США Юрій Гогоці: киянин, який підтримує українських науковців під час російської агресії в Україні.

Юрій Гогоці - один з найвпливовіших сучасних учених, який займає провідні позиції в галузі нанотехнологій як у Сполучених Штатах, так і на міжнародному рівні. Його дослідження призвели до численних відкриттів, які мають значний науковий та практичний потенціал. Він володіє 80 патентами на свої винаходи, виданими в Європі та США, і займає 53-тє місце у світовому рейтингу найкращих дослідників усіх часів, включаючи як живих, так і померлих вчених, у різних наукових дисциплінах. Юрій Георгійович є членом Національної академії інженерії США, почесним професором Токійського університету та лауреатом численних міжнародних наукових нагород. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, він активно підтримує українських науковців, допомагаючи їм отримувати міжнародні гранти та організовуючи евакуацію з небезпечних територій, а також популяризує українську науку на світовій арені.

Науковець, що спеціалізується на хімії

Юрій Георгійович Гогоці з'явився на світ у Києві 16 грудня 1961 року в сім'ї Георгія Гогоці, який був професором фізики та очолював лабораторію в інституті проблем міцності імені Г.С. Писаренка. Батько спеціалізувався на механіці твердих деформованих тіл, що, безумовно, вплинуло на вибір професії Юрія та його брата Олексія, які обрали науковий шлях. Юрій закінчив Київський політехнічний інститут імені Сікорського, здобувши спеціальність "інженер-металург". У 25 років він захистив дисертацію, ставши наймолодшим кандидатом хімічних наук в Україні. Через дев'ять років після цього, Гогоці успішно захистив докторську дисертацію в Інституті матеріалознавства імені І. Н. Францевича НАН України, а незабаром після цього переїхав спочатку до Німеччини, а потім до США.

Новий тип двовимірних матеріалів із неповторними характеристиками.

За океаном наукова кар'єра цього вченого досягла вражаючих висот. Він працював у провідних університетах світу, зокрема в Японії, Німеччині, Норвегії та, звичайно, в США, де співпрацював із найвідомішими науковими установами. Його дослідження зосереджувалися на нанотрубках, вуглецевих матеріалах та електродах для суперконденсаторів. У 2011 році під його керівництвом команда відкрила новий клас двовимірних матеріалів з унікальними характеристиками, такими як легкість, гнучкість, надпровідність і здатність зберігати інформацію. Ці матеріали отримали назву MXenes, і сьогодні їхні властивості активно досліджуються вченими Гарварду та Стенфорду. Вони вважаються основними компонентами для новітніх нанотехнологій, що включають безліч важливих винаходів сучасності, від гнучкої електроніки до космічних батарей.

Піонер нових напрямків у наукових дослідженнях.

Оскільки Юрію Георгійовичу стало тісно в рамках лише нанотехнологій, він вирішив розвивати нові галузі науки. Серед його найзначніших досягнень можна виділити дослідження корозії конструкційної кераміки, технології обробки поверхонь під тиском, а також синтез нових неорганічних матеріалів і сполук за допомогою селективної корозії та екстракції. Хоча для багатьох ці терміни можуть бути незрозумілі, той факт, що його розробки використовують такі великі компанії, як Samsung, Tesla та Bosch, говорить сам за себе.

Сфера інтересів - небо і Земля

Дослідження команди Гогоці не обмежуються лише поліпшенням якості життя на Землі, але також охоплюють і космічний простір. Команда активно взаємодіє з NASA — Національним управлінням США з аеронавтики та космічних досліджень. Зараз вони працюють над спільним проектом, що передбачає створення акумуляторів нового покоління, здатних функціонувати в екстремальних умовах космосу.

Ключ до успіху полягає в тому, щоб займатися тим, що приносить радість.

Коли Юрія Георгійовича запитують, у чому секрет його успіху, він відповідає: головне - він займається улюбленою справою і пишається тим, що в нього є своя наукова школа, а дослідження - його та колег - роблять свій внесок у розвиток світової науки. Тим, хто тільки визначається з напрямом свого життєвого шляху, він радить обирати те, чим "людина горітиме", тоді все складеться якнайкраще. Що ж до удачі, то вона стоїть далеко не на першому місці, й без захопленості, ентузіазму та працьовитості - значить небагато. При цьому сам Гогоці вважає себе... невдахою. Усе почалося ще зі шкільних часів, коли йому не вистачило підручника з хімії. Їх тоді видавали в школі, а учнів у класі виявилося більше, ніж книжок, які їм призначалися. Юрію нічого не залишалося, як запам'ятовувати все, що говорила вчителька. Йому настільки сподобалася хімія, що він серйозно захопився цією наукою і, за порадою батька, почав відвідувати хімічний гурток у Палаці піонерів. Коли прийшла пора вступати до вишу, Гогоці дуже хотів потрапити на хімічний факультет Київського національного університету, але йому і там не пощастило - його не взяли, оскільки він не пройшов медкомісію: юнак страждав на дальтонізм.

Час учених-одинаків минув

За словами Гогоці, епоха геніальних одинак-учених залишилася в минулому. Сьогодні значні наукові досягнення здебільшого є результатом спільної роботи великих команд, які можуть налічувати навіть тисячі учасників. Вчений вважає, що до таких колективів мають входити фахівці з різних країн і наукових шкіл, які представляють різні точки зору на досліджувані питання, адже тільки в умовах наукової дискусії може виникнути істина. Наразі команда під керівництвом Юрія Георгійовича, що складається з 40 науковців із 11 країн, займається зменшенням екологічного впливу батарей, удосконаленням медичних сенсорів і розробкою матеріалів для підвищення швидкості інтернет-з'єднання. Їхньою базою є Дрексельський університет у Філадельфії, в якому розташовано Інститут нанотехнологій, очолюваний Гогоці. На свої дослідження вони щороку отримують 1,5 мільйона доларів із федерального бюджету США.