Місяць оточує незвичайна асиметрична хмара: науковці змогли розгадати її структуру (зображення)

Астрономи вважають, що незвичайна асиметрична форма пилової хмари на Місяці виникає внаслідок суттєвого контрасту температури між днем і ніччю.

Місяць оточує дивна асиметрична пилова хмара. Більша частина пилу знаходиться на стороні Місяця, яка звернена до Сонця. Нове дослідження, опубліковане в журналі Journal of Geophysical Research: Planets, показує, як ця хмара набула своєї незвичайної форми, пише Live Science.

У Фокус. Технології запустили власний канал у Telegram! Приєднуйтесь, щоб бути в курсі найновіших і найцікавіших новин із галузі науки!

Переважна частина Місячної поверхні покрита шаром порошку та нещільних порід, відомим як місячний реголіт. Щодня на Місяць обрушується кілька тонн мікрометеоритів, які розчиняють гірські породи в пил. Ці ж частинки астероїдів і комет піднімають пісок у повітря.

Десять років тому астрономи вперше виявили, що частинки пилу, які піднімаються з Місячної поверхні, створюють величезну пилову хмару, що обволікає наш супутник. Ця хмара розташована на висоті кількох сотень кілометрів над Місяцем. Раніші дослідження продемонстрували, що щільність цієї хмари є досить низькою. Дослідники також виявили, що хмара має асиметричну структуру: в денній частині Місяця, що завжди освітлюється Сонцем, концентрація пилу вища, ніж у нічній. Тепер науковці прагнуть зрозуміти, чому пилова хмара має таку незвичайну форму.

Астрономи припустили, що асиметричність хмари може бути пов'язана з траєкторією падіння певних груп мікрометеоритів, які частіше падають на денний бік Місяця. Але потім учені припустили, що причиною асиметричного вигляду хмари може бути різкий перепад температури на Місяці.

Днем температура на поверхні Місяця значно вища, ніж середні показники в найгарячішому регіоні Землі, проте вночі вона знижується до значень, що вчетверо менші за середню температуру в Антарктиці. Різниця температур на Місяці досягає вражаючих 285 градусів за Цельсієм.

Дослідники розробили комп'ютерну модель, що симулює зіткнення мікрометеоритів з поверхнею Місяця при двох температурних режимах: 112 градусів за Цельсієм, що відповідає середньому денному показнику, та мінус 183 градуси за Цельсієм, характерному для ночі. Після проведення експериментів вчені спостерігали за рухом пилу та його поширенням у космічному просторі.

Астрономи встановили, що мікрометеорити, що потрапляють на менш компактну поверхню Місяця, піднімають менше пилу. Натомість дрібні камінчики, що приземляються на більш щільних ділянках, викликають більшу підіймання пилу. Дослідники вважають, що ця варіація може свідчити про те, що пилові хмари виконують роль індикатора щільності місячної поверхні.

Дослідження виявило, що метеорити, які приземляються на світлу частину Місяця, піднімають на 6-8% більше пилу в порівнянні з тими, що падають на темну сторону. Цікаво, що при високих температурах значна частина утвореного пилу має достатню енергію, щоб піднятися на висоту орбітальних космічних апаратів, на відміну від пилу, що виникає за нижчих температур.

Як більша кількість піднятого пилу, так і більша частка пилу, що досягає висоти орбітальних апаратів, пояснюють надлишок пилу на денному боці Місяця, кажуть учені.

Як уже писав Фокус, вчені сфотографували падіння метеоритів на поверхню Місяця, що викликало яскравий спалах світла.

Фокус також повідомляв, що Китай вперше звернувся до NASA з метою запобігання можливій катастрофі в космосі. Ця рідкісна ініціатива китайського космічного агентства є важливим кроком у напрямку глобального регулювання космічного трафіку.