Місяцетруси виявилися частішими, ніж очікувалося.

І ці події сталися на супутнику Землі зовсім недавно.

Дослідники створили першу у світі глобальну карту розломів на місячних морях, яка виявила, що тектонічна активність була значно більш поширеною, ніж раніше вважалося, повідомляє Science Alert.

Ба більше, вік деяких хребтів становить кілька десятків мільйонів років, що дуже мало за геологічними мірками. Це найбільш чітке на сьогоднішній день свідчення того, що Місяць продовжує повільно стискатися, а його поверхня зморщується, як у старого яблука.

Дослідження, проведені науковцями, вказують на те, що темні базальтові плоскогір'я, куди планують направити майбутні експедиції, а також де можуть бути зведені нові бази, не є стабільними з геологічної точки зору.

"З часів програми "Аполлон" ми знаємо про наявність лопатевих урвищ на високогір'ях Місяця, але це вперше, коли дослідники зафіксували їхнє широке розповсюдження по всьому місячному морю. Це дослідження надає можливість отримати глобальне уявлення про нещодавні тектонічні процеси на Місяці, що дозволить краще зрозуміти його внутрішню структуру, термічну та сейсмічну історію, а також потенціал майбутніх місячних землетрусів", - зазначив геолог Коул Ніпавер із Центру вивчення Землі та планет Смітсонівського інституту в США.

У ході раніше проведених досліджень науковці виявили схожі хребти в ізольованих регіонах, проте вперше вони були картографовані на глобальному рівні та досліджені як елемент єдиної системи стиснення.

На Місяці відсутні рухливі тектонічні плити, характерні для Землі, але він має свою власну внутрішню динаміку. Після свого виникнення приблизно 4,5 мільярди років тому, Місяць являв собою гарячу, в'язку сферу розплавлених речовин, яка з того часу поступово охолоджується.

Свідчення цього можна виявити у поверхневих рисах, відомих як лопатеві урвища — гребенеподібні структури, які розкидані по скелястих гірських хребтах Місяця. Проте ці риси не єдині, що свідчать про поступове зменшення розміру Місяця.

Місяць зморщується і в місячних морях - великих, плоских, чорних рівнинах із вулканічного базальту. Ці утворення відомі як малі мареві хребти, або SMR, -- компресійні тектонічні структури, утворені неглибокими розломами в темних базальтах хребтів.

Швидше за все, ці утворення з’явилися одночасно з лопатевими обривами, проте їхнє розташування та зв’язок із постійним стисненням Місяця залишалися загадкою. Саме це питання дослідники вирішили у своєму новому дослідженні.

Вчені використали зображення високої роздільної здатності, отримані за допомогою місячного розвідувального орбітального апарату NASA, і нанесли на карту 1114 раніше не задокументованих сегментів SMR на ближньому боці Місяця. Таким чином, кількість відомих подібних утворень на супутнику Землі досягла 2634.

Потім дослідники визначили, коли утворилися ці хребти. Їхні розрахунки показали, що SMR з'явилися від 310 до 50 мільйонів років тому, наймолодшому з них - 52 мільйони років. Середній вік склав близько 124 мільйонів років, що дуже близько до середнього віку в 105 мільйонів років для лопатевих обривів.

Дослідники вважають, що два різні типи місячного рельєфу виникають під впливом одних і тих же глобальних напружень. Процес стиснення Місяця позначився як на скелястих горах, так і на рівних, темних вулканічних площах.

Нагадаємо, 2032 року Місяць може стати жертвою падіння астероїда діаметром 60 метрів. Шанси на це все ще досить малі, близько 4%, але не нульові. І вчені вже готуються до хороших і поганих наслідків такого зіткнення.