Міжнародний суд ООН визнано, що зміни клімату є правовим викликом.

Міжнародний суд ООН оприлюднив консультативну думку, що держави мають юридичний обов'язок охороняти кліматичну ситуацію та відшкодовувати збитки, пов'язані з кліматичними змінами.

Міжнародний суд ООН прийняв консультативний висновок, який оголошує захист клімату юридичним обов'язком країн світу. Рішення суду стосується питання про те, чи є країни, які не захищають клімат, винними у міжнародно протиправній поведінці.

Суд заявив, що наука про зміну клімату є "однозначною" та "консенсусною", відкидаючи наукові дебати серед кліматологів, фізиків, статистиків та економістів. Судді проігнорували дискусії щодо точності кліматичних моделей, причинно-наслідкових зв'язків, надійності моделей та шляхів викидів, які тривають у науковому співтоваристві.

Головним аспектом ухваленого рішення стало висловлення, що "навколишнє середовище є фундаментом всіх прав людини". Суд визнав, що право на "чисте, здорове та стійке навколишнє середовище" не є лише прагненням, а є необхідною умовою і основою для реалізації всіх інших прав людини.

Це рішення зобов'язує всі держави не тільки з моральної, але й з правової точки зору зменшувати споживання викопних видів пального, виплачувати компенсації за "кліматичні втрати" та адаптувати свої економічні та енергетичні системи відповідно до вимог найбільш активних представників Генеральної Асамблеї ООН.

Суд розширив своє трактування відповідальності національних держав, охопивши міжнародну торгівлю та транспортування товарів. Це свідчить про те, що країни тепер зобов'язані відповідати за забруднення, яке виникає в рамках всього ланцюга міжнародної комерції.

Це рішення не лише тлумачить діючі угоди, а фактично їх модифікує, вводячи нові принципи відповідальності. Суд застерігає держави від ймовірності стати "міжнародними правопорушниками" та можливості понести фінансові втрати.

Хоча це консультативний висновок, а не судове рішення, що має обов'язкову силу, очікується хвиля позовів, кліматичних трибуналів та правових дій з боку неурядових організацій. Рішення може вплинути на національні суди, страхові компанії та корпоративні ради директорів.

Суд інструктує світових інженерів та аналітиків енергетики, що пом'якшення наслідків не може чекати, адаптація є обов'язковою, а єдиним прийнятним майбутнім є скорочення викидів "найвищих амбіцій". Це виходить за межі правових питань у сферу політичного маніфесту.

Критики вказують на небезпечний прецедент, коли міжнародні суди претендують на право встановлювати соціальну, економічну та технологічну політику для всієї планети декларативним наказом. Це підриває роль парламентів, урядів, наукових панелей та публічних дебатів.

Якщо навколишнє середовище буде визнано екзистенційним правом людини, суди зможуть впровадити аналогічний підхід до питань "алгоритмічної справедливості", "різноманіття біорізноманіття" чи будь-якої іншої справи, яка надійде від групи студентів-правників разом із професійно підготовленим відеозверненням.

Це рішення може призвести до безкінечних судових розглядів, економічного тиску через "репарації", а також до правової невизначеності, що здатна загальмувати інновації, інвестиції та реальний розвиток швидше, ніж ви встигнете вимовити "Паризька угода".

Близько двох третин світового населення живе в країнах, які відмовилися підкорятися цим активістам у чорних мантіях. Сполучені Штати вийшли з обов'язкової юрисдикції Міжнародного суду у 1986 році, що означає, що вони не зобов'язані автоматично виконувати рішення суду.

Рішення є не просто перевищенням повноважень, а стрибком з жердиною через судову огорожу, приземленням у сферу політики, філософії та наукової ортодоксії, що забезпечується сумнівними правовими м'язами. Світ наближається до ситуації, коли результати складних, невирішених питань диктуються мантією та молотком, а не наукою, розумом, публічними дебатами чи реальністю.