Вони могли спостерігати за Магелланом та катастрофою Титаніка: біолог виділив три види тварин, які мають найбільшу тривалість життя.

На думку фахівця, ці істоти володіють характеристиками, які дозволяють їм адаптуватися і виживати в екстремальних умовах.

Найстарішою живою людиною на планеті вважається японка Томіко Ітоока, яка нещодавно відзначила свій 116-й день народження. Хоча її довголіття вражає, воно не може зрівнятися з надзвичайними тривалістю життя деяких представників тваринного світу. Американський еволюційний біолог Скотт Треверс з Ратгерського університету розповідає про це в статті для Forbes, де він виділяє трьох тварин, які перевершують усі уявлення про довголіття.

Цей вид тварин володіє найбільшою тривалістю життя серед усіх відомих хребетних, яка, за різними оцінками, може сягати від 250 до 500 років. Отже, є ймовірність, що деякі з гренландських акул, що плавають у водах сьогодні, могли існувати в той час, коли Фердинанд Магеллан вперше обігнув Землю у 1519-1522 роках.

"Проте, ймовірно, їхні шляхи ніколи б не переплелися, адже Магеллан рухався південною трасою, тоді як гренландські акули живуть у водах Північного Атлантики та Північного Льодовитого океану," - зазначив біолог.

Існує ймовірність, що жива гренландська акула могла стати свідком трагедії Титаніка, що сталася у 1912 році. Окрім цього, вона, можливо, спостерігала за прокладанням першого трансатлантичного телеграфного кабелю в середині 1800-х років.

За словами Треверса, є кілька причин, чому гренландські акули є одними з найвражаючих представників тваринного світу, які мають дуже сильну здатність до виживання.

"По-перше, ці істоти можуть похвалитися вкрай повільним темпом зростання, збільшуючи свою довжину лише приблизно на один сантиметр щорічно і досягаючи статевої зрілості приблизно в 150-річному віці. Їхній метаболізм також відрізняється повільністю, що сприяє ефективному використанню енергії. Крім того, будучи вищими хижаками в своїх екосистемах, гренландські акули мають небагато природних ворогів, що дозволяє їм вести тривале життя", - зазначив експерт.

Гренландські акули мають чудову здатність адаптуватися до холодних вод, де рівень кисню є низьким, що сприяє їхній тривалій життєвій активності.

Тривалість життя гренландського кита може перевищувати 200 років. Цей факт підтверджений не тільки науковими дослідженнями, але й конкретними свідченнями. Наприклад, у деяких китів, які були спіймані в 2000-х роках біля берегів Аляски, виявили гарпуни, що датуються 1800-ми роками, застряглі в їхніх тілах.

"Це свідчить про те, що ці кити успішно уникали людського хижацтва понад століття, перш ніж були вбиті сучасними людьми, які використовували набагато більш досконалі методи полювання", - додав дослідник.

Біолог роз'яснив, що тривалість життя гренландських китів можна пояснити кількома причинами. По-перше, ці морські ссавці характеризуються повільним процесом старіння. По-друге, їхні значні розміри та життя в холодних арктичних водах можуть відігравати важливу роль у збільшенні їхньої тривалості життя.

Дослідження також виявили, що ці істоти володіють унікальними механізмами регенерації клітин, що дозволяє їм успішно відновлюватися після отриманих травм та різних видів стресу.

Дослідження, оприлюднене в журналі Science, виявило, що туатара — це рептилія, яка родом з Нової Зеландії і здатна доживати до 130-140 років.

Треверс підкреслив, що туатари мають значно більшу тривалість життя в порівнянні зі своїми ектотермними родичами. Зокрема, в дослідженні зазначається, що середня тривалість життя черепах становить приблизно 40 років, крокодили живуть близько 20 років, змії та ящірки — 12 років, саламандри — 10, а жаби — лише 8 років.

Як повідомляло агентство УНІАН, науковці встановили, що прадавні американці, ймовірно, харчувалися мамонтами перед їхнім зникненням. Вчені зазначають, що прихід людей на територію Америки співпав із регресом і зникненням численних великих видів тварин.

Вчені також пояснили, чому собаки Чорнобиля демонструють прискорену еволюцію. Дослідники виявили, що собаки, які мешкали ближче до зони катастрофи, мають унікальні генетичні ознаки, які відрізняють їх від собак з інших частин світу.