Теплові хвилі в морях 2023 року: аномалія чи природна коливність?

Американська асоціація, що займається просуванням наукових досліджень, повідомила про "безпрецедентні" температурні аномалії в морських водах у 2023 році. Проте, деякі експерти висловлюють занепокоєння щодо недостатньої кількості даних для підтвердження цих заяв.

Американська асоціація підтримки наукового розвитку оприлюднила дослідження, яке стверджує, що теплові хвилі в океанах 2023 року були "незвичайними" і можуть свідчити про потенційний перелом у кліматичних змінах. Це дослідження стало предметом дискусій у наукових колах, викликавши сумніви щодо обґрунтованості висловлених тверджень.

Згідно з дослідженням, проведеним Донгом та його командою та опублікованим у журналі Science, 2023 рік відзначився вражаючим зростанням температури морських вод у всіх океанах планети. Цей сплеск встановив нові рекорди за тривалістю, масштабами та інтенсивністю. Загальна кількість морських хвиль тепла досягла 53,6 мільярда градусо-днів на квадратний кілометр, що на понад три стандартні відхилення перевищує середні показники, зафіксовані з 1982 року.

Серед ключових подій, що привертають увагу дослідників, варто зазначити теплову морську хвилю в Північній Атлантиці, період повернення якої становить 276 років, а також подію в Південно-Західній частині Тихого океану з періодом повернення 141 рік. Для проведення аналізу автори використовували детальні щоденні дані ECCO2 і здійснили оцінку теплового балансу змішаного шару океану.

Дослідники виявили унікальні рушійні сили, характерні для кожного з регіонів. У Північній Атлантиці та в північних водах Тихого океану відзначено посилення короткохвильового потоку та зниження глибини змішаного шару. У Південно-Західному Тихому океані основними факторами стали зменшення хмарності та збільшення адвекції. У тропічній східній частині цього океану на процеси впливала океанічна адвекція.

Проте критики цього дослідження вказують на значні методологічні недоліки. Головною проблемою є обмежений часовий інтервал спостережень. Дослідження спирається на супутникові дані, які почали збиратися лише з 1982 року, що надає лише близько 40 років спостережень. Це вельми недостатньо для розуміння кліматичної системи Землі, де цикли можуть тривати тисячоліттями.

Перед впровадженням супутникового покриття не існувало комплексних високоякісних глобальних вимірювань температури морської поверхні. Отже, заяви про "безпрецедентні" явища слід оцінювати в рамках цього досить обмеженого періоду часу. Температури в океанах природно змінюються протягом десятиліть, століть і навіть тисячоліть.

Сучасні можливості спостереження не охоплюють навіть половину одного циклу океанічних коливань, зокрема Тихоокеанського десятилітнього коливання, яке, відповідно до палеокліматологічних досліджень, може тривати від 50 до 70 років. Розгляд кліматичної "переломної точки" на основі такого обмеженого набору даних ставить під сумнів наукову обґрунтованість даних припущень.

Дослідження акцентує увагу на "екстремальному" масштабі та стійкості морських теплових хвиль, при цьому підкреслює, що температурні аномалії 2023 року були зумовлені сильним Ель-Ніньйо. Це природне явище повторюється циклічно і не є наслідком людської діяльності. Ель-Ніньо має суттєвий вплив на глобальну кліматичну варіативність протягом тисячоліть, формуючи океанські течії, температуру поверхневих вод та атмосферні системи.

Тропічна східна область Тихого океану, яка стала однією з найбільш активних зон подій 2023 року, традиційно вважається епіцентром явищ Ель-Ніньйо. Тому високі температури в цьому регіоні не повинні викликати подиву. Проте цікаво спостерігати, як від звичного циклічного патерну відбувається перехід до визначення його як нового кліматичного стандарту.

Автори застосували модель ECCO2, яка відрізняється високою роздільною здатністю і використовує супутникові дані для відтворення умов, зокрема теплових бюджетів змішаного шару. Незважаючи на свою цінність як наукового інструмента, слід пам’ятати, що моделі не є прямими вимірюваннями; це скоріше обґрунтовані припущення, які залежні від початкових умов і історичних налаштувань.

Усі моделі слугують спрощеннями реальності, і при аналізі настільки складних систем, як взаємодія між океаном і атмосферою, навіть найменша похибка може викликати суттєві зміни в результатах. Однак у цьому випадку результати моделювання застосовуються не лише для вивчення минулого, але й для передбачення можливих загроз у майбутньому.

Прес-реліз прагне викликати сильні емоції, стверджуючи, що ці аномальні температури морських вод можуть "сигналізувати про нову кліматичну переломну точку". Це висловлювання належить до тактики кліматичного залякування, що має на меті обійти критичне мислення. Проте в анотації та методах не наведено жодних чітких емпіричних доказів, які б підтверджували зв'язок цієї події з незворотними змінами клімату.

Автори цитують "специфічні для регіону рушійні сили" для кожної великої морської хвилі тепла. Це не єдині глобальні зміни через збільшення CO2, а місцеві метеорологічні та океанографічні явища -- саме той тип природної варіативності, який слід очікувати в динамічній системі. Факт визнання цих місцевих причин підриває власний аргумент дослідження про єдину глобальну причину, пов'язану з викидами парникових газів.