Наукові дослідження виявилися не безпомилковими: експерти нарешті розкрили, що саме становило раціон харчування величезного мегалодона.

20 мільйонів років тому величезна акула, відома як мегалодон, панувала над водами Світового океану, викликаючи страх у всіх мешканців. Раніше вважалося, що вона полювала на китів у глибинах океану. Проте нове дослідження ставить під сумнів всі попередні уявлення про її харчування.

Історія Землі налічує мільярди років і за цей час наша планета встигла стати домівкою для неймовірної кількості життя. Деякі види процвітають дотепер, проте інші відомі нам лише за скам'янілими рештками -- наприклад, динозаври та величезний мегалодон, що тримав у страху океан.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Раціон мегалодона

Досі вчені були переконані, що кити складали основну частину харчування мегалодона. Проте нове дослідження ставить це твердження під сумнів: фахівці виявили, що ці величезні стародавні акули дійсно споживали китів, але їхній раціон насправді виявився набагато більш різноманітним, ніж передбачалося раніше.

Як зазначає співавтор нового дослідження, геолог Джеремі МакКормак з Франкфуртського університету імені Гете в Німеччині, результати їхньої роботи з колегами свідчать про те, що мегалодон насправді був "екологічно універсальним видом". Цей величезний хижак виявився досить адаптивним, здатним живитися як морськими ссавцями, так і великою рибою, займаючи при цьому як верхні, так і нижні рівні харчової піраміди, залежно від того, що було доступно.

Учені дійшли такого висновку, вивчивши зуби сучасних акул і порівнявши їх зі скам'янілими зубами мегалодона -- майже єдиного, що залишилося від вимерлих риб.

Що відомо про гігантського акула, відомого як мегалодон?

Мегалодон (Odotus chubutensis) - це давно зниклий вид акул, який населяв океанські води в період від 23 до 3,6 мільйона років тому. У той час він займав позицію на вершині харчового ланцюга, але врешті-решт його доля призвела до вимирання. На жаль, ми, ймовірно, ніколи не дізнаємося, якими саме були ці величезні акули, оскільки їхній скелет, як і у сучасних видів, в основному складався з хрящів. Таким чином, з того, що ми знаємо, залишилися лише зуби та кілька хребців.

Навіть цих скупих скам'янілостей вистачило, щоб зрозуміти, мегалодон був величезним -- його довжина сягала від 11 до 40 метрів. Настільки дивовижні розміри наштовхнули вчених на те, що мегалодон, ймовірно, міг спеціалізуватися на великій здобичі.

Як визначити раціон

Один із методів, що дозволяє дослідити раціон харчування людини, яка вже давно покинула цей світ, полягає в аналізі ізотопів, що містяться в її зубах. Ізотопи елементів — це атоми, які відрізняються від звичних за кількістю нейтронів у ядрі. Співвідношення цих ізотопів може варіюватися в залежності від ряду факторів, серед яких важливою є також харчова поведінка.

Учені зазначають, коли ми їмо, деякі метали в нашій їжі замінюють частину кальцію в наших зубах і кістках -- цього достатньо, щоб залишити слід. МакКормак і його колеги спеціально вивчили співвідношення двох ізотопів цинку -- легшого цинку-64 і важчого цинку-66.

Коли риби, що знаходяться на дні харчового ланцюга, харчуються, вони запасають менше цинку-66, ніж цинку-64. У риб, які їдять цю рибу, цинку-66 ще менше. У результаті риба на вершині харчового ланцюга має найменшу кількість цинку-66 порівняно з цинком-64. Саме це дослідники спостерігали в зубах мегалодона та його родича, вимерлого Odotus chubutensis.

Чим живився мегалодон?

Науковці досі не мають точних відомостей про те, які організми займали найнижчий рівень харчового ланцюга 18 мільйонів років тому, в епоху, коли з'явилися зуби мегалодона, що їх досліджують. З метою з’ясувати, що становило раціон цих величезних хижаків, вони провели порівняння між зубами мегалодона і зубами сучасних акул, які населяють океани.

За словами МакКормака, його команда дійшла до висновку, що морський лящ, який живиться мідіями, равликами та ракоподібними, займав нижчу позицію в дослідженому харчовому ланцюгу. Наступними за ним були менші види акул, такі як сірі акули, а також предки сучасних китоподібних, включаючи дельфінів і китів. Вищу позицію в харчовій піраміді займали більші акули, такі як піщані тигрові акули, а на самому верху розташовувалися гігантські акули, серед яких були Araloselachus cuspidatus та Otodus, до яких належав і мегалодон.

Більш ранні дослідження вже показали, що мегаладон насправді перебував на вершині харчового ланцюга. Нове дослідження показує, що різниця в ізотопах між мегалодоном і тваринами на найнижчому рівні, який вивчали дослідники, не була різкою, що дає змогу припустити, що акула не була вибагливою в їжі.

Цікаво, що раціон мегаладона, ймовірно, також залежав від місця проживання. Наприклад, зуби мегалодона, знайдені в Пассау (Німеччина), більшою мірою харчуються на нижніх рівнях харчового ланцюга. До слова, висновки вчених вказують на те, що поведінка мегалодона не відрізняється від опортуністичного підходу до полювання, продемонстрованого білими акулами (Carcharias carcharodon), що само собою зрозуміло.

Учені також підтвердили, що вимирання мегаладона, ймовірно, пов'язане зі зростанням популяції великих білих акул. Через конкуренцію у своїй екологічній ніші мегалодон став більш вразливим.