У Малаві виявили унікальне поховання, яке датується 9500 роками — це найдавніший випадок кремації людини.

Приблизно 9500 років тому в Центральній Африці було проведено навмисну кремацію дорослої жінки на відкритому вогні. Це є найстарішим зафіксованим свідченням кремації на африканському континенті та першим задокументованим випадком серед мисливців-збирачів на території Африки, як зазначається на сайті Єльського університету, повідомляє UAINFO.org з посиланням на ZN.ua.

Група міжнародних дослідників виявила найстаріше відоме кремаційне багаття, що містить залишки дорослої особи. Ця кремація відбулася біля підніжжя гори Хора, в регіоні, який нині є частиною північного Малаві. У цій місцевості спільнота мисливців і збирачів спалила тіло невисокої жінки, ймовірно, всього через кілька днів після її смерті.

Для відтворення подій вчені використали різноманітні методи, зокрема археологічні, геопросторові, судово-медичні та біоархеологічні техніки. Зокрема, вони здійснили мікроскопічне дослідження залишків вогнища та 170 частин людських кісток.

Досліджуйте також: В давні часи мешканці України зводили будинки з мамонтових кісток: у який період це відбувалося.

Результати, опубліковані в журналі Science Advances, вказують на те, що соціальна та ритуальна діяльність давніх африканських мисливців-збирачів була набагато складнішою, ніж вважалося раніше. Один із співавторів дослідження, палеоантрополог Джессіка Томпсон з Єльського університету, зазначила: "Це не просто найдавніша відома кремація в Африці — це настільки вражаючий випадок, що змушує нас переосмислити наше ставлення до колективної праці та ритуальних практик".

Головною авторкою цього дослідження виступила Джессіка Сересо-Роман з Оклахомського університету. Вона зазначила, що кремація виявлялася вкрай незвичайною практикою серед мисливців-збирачів через значні витрати зусиль, часу та пального.

Локація Хора 1 знаходиться поблизу гранітного скелястого підвищення, яке велично височіє над навколишніми просторами. Археологічні розкопки свідчать про те, що це місце слугувало для поховань між 16 і 8 тисячами років тому.

Кремаційне багаття сильно відрізняється від інших поховань на цій ділянці. Воно являло собою великий шар попелу розміром із двоспальне ліжко з сильно фрагментованими рештками однієї людини.

Аналіз кісток засвідчив, що кремована особа була жінкою віком від 18 до 60 років. Сліди термічних змін вказують, що тіло спалили до початку розкладання, а окремі частини могли бути видалені заздалегідь.

Ознайомтеся також: Археологи виявили незайману римську гробницю, що містить більше ста артефактів.

"Цікаво, але в багатті не виявлено жодних залишків зубів чи черепних кісток. Оскільки ці елементи, як правило, зберігаються під час кремації, ми припускаємо, що голову могли видалити перед процесом спалення," – зазначила біоархеологиня та кураторка відділу еволюції людини Клівлендського музею природної історії Елізабет Савчук.

Науковці оцінили, що для створення вогнища знадобилося не менше 30 кілограмів сухої рослинності та трав. Температура вогню перевищувала 500°C, і полум'я підтримували на високому рівні протягом усього часу.

Знаряддя з каменю, виявлені серед залишків попелу, можуть бути частиною поховального обряду. Археологічні дослідження свідчать, що приблизно за 700 років до кремації жінки на цьому ж місці відбулася значна пожежа. Крім того, через 500 років після кремації там також відзначалися кілька багать, що може вказувати на ритуальне значення даної локації.

"Чому саме цю жінку кремували, якщо з іншими похованнями так не чинили? У ній, мабуть, було щось особливе, що вимагало особливого ставлення" -- підсумувала Томпсон.