Найстаріша кремація на африканському континенті: в Малаві виявили унікальне поховання, якому вже 9500 років.

Перший випадок навмисного спалення жінки після її смерті стався серед мисливців-збирачів.

Приблизно 9500 років тому в Центральній Африці відбулася кремація дорослої жінки на відкритому вогні. Це найдавніше відоме свідчення практики кремації в регіоні та перший задокументований випадок серед африканських мисливців-збирачів, згідно з інформацією, опублікованою на веб-сайті Єльського університету.

Міжнародна група дослідників виявила найдавніше кремаційне вогнище, що містить залишки дорослої людини. Процес кремації відбувся біля підніжжя гори Хора, на території сучасного північного Малаві. Там громада мисливців-збирачів спалила тіло невисокої жінки, ймовірно, всього через кілька днів після її смерті.

Для реконструкції події дослідники застосували археологічні, геопросторові, судово-медичні та біоархеологічні методи. Зокрема, вони провели мікроскопічний аналіз відкладень багаття та 170 фрагментів людських кісток.

Висновки, опубліковані в журналі Science Advances, свідчать, що соціальна та ритуальна поведінка давніх африканських мисливців-збирачів була складнішою, ніж вважалося. Співавторка дослідження, палеоантропологиня Єльського університету Джессіка Томпсон заначила, що "це не лише найдавніша відома кремація в Африці, це було таке видовище, що нам доводиться переосмислити те, як ми ставимося до групової праці та ритуалів".

Основною авторкою цього дослідження виступає Джессіка Сересо-Роман з Університету Оклахоми. Вона зазначила, що кремація була вкрай незвичною для мисливців-збирачів, оскільки вимагала великих зусиль, часу та ресурсів пального.

Локація Хора 1 знаходиться поруч з гранітним скелястим підвищенням, яке панує над навколишніми просторами. Археологічні дослідження виявили, що це місце слугувало для поховань приблизно від 16 до 8 тисяч років тому.

Кремаційне багаття сильно відрізняється від інших поховань на цій ділянці. Воно являло собою великий шар попелу розміром із двоспальне ліжко з сильно фрагментованими рештками однієї людини.

Дослідження кісток підтвердило, що кремоване тіло належало жінці віком від 18 до 60 років. Ознаки термічних впливів свідчать про те, що спалення відбулося до початку процесу розкладання, і деякі частини тіла могли бути видалені заздалегідь.

"Дивно, але у багатті не було жодних фрагментів зубів чи кісток черепа. Оскільки ці частини зазвичай зберігаються під час кремації, ми вважаємо, що голову могли видалити перед спаленням", -- заявила біоархеологиня та кураторка відділу еволюції людини в Клівлендському музеї природної історії Елізабет Савчук.

Науковці оцінили, що для розпалювання багаття було використано не менше 30 кілограмів сухих дерев'яних матеріалів і рослинності. Температура вогню сягала понад 500°C, і полум'я постійно підживлювалося протягом усього часу.

Знаряддя з каменю, виявлені серед попелу, ймовірно, мали поховальну функцію. Археологічні дослідження свідчать про те, що 700 років до кремації жінки на цій же території сталася значна пожежа. Крім того, 500 років після кремації тут ще кілька разів розпалювали вогнища, що може вказувати на ритуальне значення цього місця.

Чому саме цю жінку піддали кремації, коли інші поховання проходили по-іншому? Вона, очевидно, мала щось унікальне, що вимагало особливого підходу, - зробила висновок Томпсон.

Нещодавно в Шотландії археологи натрапили на п'ять урн, що містять залишки восьми осіб, яким більше 3300 років. Дослідження виявило, що кремація була виконана поспішно, без очікування природного розпаду тіл, а всі урни, ймовірно, були виготовлені одним і тим же майстром.