Найстаріший предок Homo sapiens: дослідники встановили, яка істота вперше почала пересуватися на двох ногах.

Науковці зробили крок до розгадки походження людства, проаналізувавши рештки істоти Sahelanthropus tchadensis. Нове дослідження кісток підтвердило наявність анатомічних особливостей, які дозволяли цій істоті ходити на двох ногах ще 7 млн років тому.

Цю інформацію повідомляє видання Daily Mail.

Дослідники стверджують, що їм вдалося визначити етап, коли наші предки здійснили важливий еволюційний крок — перехід від чотирилапого пересування до прямоходіння. Згідно з їхніми висновками, людиноподібна істота, що жила в Африці приблизно 7 мільйонів років тому, є найпереконливішим кандидатом на звання найдавнішого предка людини. Нещодавнє дослідження показало, що її кісткова структура була адаптована для ходьби на двох ногах.

Скам'янілі залишки цього виду, який відомий під назвою Sahelanthropus tchadensis, були вперше виявлені більше двадцяти років тому в пустельному регіоні Чаду, що знаходиться в північно-центральній частині Африки.

Дослідження черепа вказує на те, що він, ймовірно, знаходився прямо над хребтом, що стало першим доказом можливого прямоходіння. Одночасно ретельний аналіз кінцівок підтвердив, що цей вид дійсно мав можливість пересуватися на двох ногах, оскільки в кістках були виявлені ознаки, притаманні лише двоногим істотам.

Керівником дослідження став доцент кафедри антропології Нью-Йоркського університету Скотт Вільямс.

"Наше дослідження цих скам'янілостей свідчить про те, що Sahelanthropus, ймовірно, міг пересуватися на двох ногах. Це підтверджує, що двоногість виникла на ранніх стадіях нашої еволюційної історії і походить від предка, який зовні найбільше нагадував сучасних шимпанзе та бонобо," – зазначив Вільямс.

Під час нового дослідження науковці виявили у скам'янілих залишках так званий стегновий горбок — важливу анатомічну характеристику, що відіграє ключову роль у еволюції прямоходіння. Цей горбок є місцем прикріплення найбільшої та найміцнішої зв'язки в людському тілі — клубово-стегнової, яка з'єднує таз із стегновою кісткою та запобігає надмірному нахиленню верхньої частини тіла назад під час стояння і ходьби.

Попередні дослідження також виявили "природний вигин" у скам'янілій стегновій кістці, що допомагає забезпечити правильне спрямування ніг вперед.

Окрім цього, результати тривимірного аналізу показали наявність сідничних м'язів, подібних до тих, що були у наших ранніх предків. Вони забезпечують стабільність тазу та відіграють важливу роль під час стояння, ходи й бігу.

Наукова команда підкреслює, що інтеграція нових даних із раніше отриманими результатами дозволяє з упевненістю стверджувати, що цей давній вид мав здатність до вертикального пересування.

"Sahelanthropus насправді являв собою двоногу людиноподібну мавпу з мозком, що мав приблизно такий же об'єм, як у шимпанзе, і, ймовірно, значну частину свого часу проводив на деревах, шукаючи їжу та захист. Незважаючи на зовнішню схожість із мавпами, Sahelanthropus був адаптований до двоногої ходи та пересування по землі," – зазначив доктор Вільямс.

Це відкриття дозволяє вважати цей вид найдавнішим відомим представником людської еволюційної гілки після розходження з шимпанзе.

З огляду на те, що люди та мавпи розійшлися еволюційно приблизно 8 -- 19 млн років тому, результати дослідження свідчать: прямоходіння сформувалося у ранніх людей досить швидко після цього поділу.

Під час роботи команда порівняла знайдені рештки з кістками інших ранніх гомінінів, а також сучасних людиноподібних мавп. Було встановлено, що Sahelanthropus мав відносно довгу стегнову кістку порівняно з кісткою передпліччя, що є ще одним доказом пересування на двох ногах.

Дослідники вказують на те, що для мавп характерні подовжені руки та коротші ноги, в той час як у людей і їхніх предків спостерігається зворотна пропорція — ноги є відносно довшими.

У статті, що з'явилася в журналі Science Advances, дослідники акцентують увагу на тому, що двоногість є "важливою адаптацією", яка відрізняє гомінінів — людей і їхніх вимерлих предків — від сучасних та давніх мавп.

"Sahelanthropus розглядається в цій статті як один з перших африканських гомінінів, що належать до людиноподібних, і виявляє деякі з найранніших ознак адаптації до ходьби на двох ногах", -- зазначено в публікації.

За оцінками науковців, еволюція прямоходіння була "поступовим процесом, а не одноразовою подією". Це свідчить про те, що наші предки могли пересуватися на двох ногах, проте при цьому зберігали здатність лазити по деревах, рухаючись, подібно до мавп.

Одночасно деякі експерти висловлювали скептицизм з приводу того, чи може Sahelanthropus вважатися безпосереднім предком Homo sapiens. Після виявлення цього виду в 2001 році, професор антропології з Мічиганського університету Мілфорд Волпофф поставив під сумнів цю гіпотезу.

У своєму листі до журналу Nature він підкреслив, що Sahelanthropus "не є частиною безпосередньої еволюційної гілки, що веде до сучасної людини". Професор акцентував увагу на слідах шийних м'язів на черепі, вважаючи їх доказом того, що цей вид пересувався на чотирьох кінцівках, тримаючи голову в горизонтальному положенні відносно хребта.

Еволюція людства — це складна мережа, в якій Homo sapiens залишився єдиним представником серед численних видів гомінінів. Вивчення залишків Ardipithecus ramidus, Homo georgicus та нові знахідки з Китаю, зокрема "Людини-дракона" (Homo longi), підкреслюють, що шлях до сучасної людини був далеко не лінійним. Менш відомі види, такі як Homo helmei та Homo gautengensis, продовжують викликати наукові суперечки: чи слід вважати їх окремими гілками, чи це ранні варіанти вже відомих предків.