Виявлено потужні сили, які стали причинами виникнення складного життя на Землі: вони були приховані в давніх льодовиках.

Дослідники вважають, що величезні й нищівні річки льоду в кінцевому підсумку дали поштовх розвитку складного життя на планеті.

Земля має історію, що налічує понад 4,5 мільярда років, протягом яких наша планета стала домом для безлічі видів: деякі з них вже вимерли, а інші продовжують існувати. Проте, механізми, які стали основою для виникнення складного життя, залишаються невирішеною загадкою. Однак, нещодавно вчені виявили могутні сили, які, як вважається, сприяли появі складних форм життя на Землі, повідомляє Science Alert.

Близько 700 мільйонів років тому, у кріогенний період, наша планета мала зовсім інший вигляд. У цей період своєї історії Земля занурилася в серію глибоких заморозків, коли величезні льодовики текли по всій земній кулі.

Фокус. Технології запустили власний Telegram-канал! Приєднуйтесь, щоб бути в курсі найновіших та найцікавіших подій у світі науки!

У новому дослідженні науковці виявили, що руйнівні льодові річки, які обвивають нашу планету, іноді досягали вражаючої глибини в кілометри, викликаючи розчленування кам’янистої поверхні Землі, немов величезні бульдозери. Коли лід зрештою розтанув, подрібнені мінерали були змивані в океани, де вони могли стати джерелом необхідних поживних речовин для виникнення складного життя.

Згідно з популярною теорією про Землю-сніжку, наша планета зазнала щонайменше двох значних періодів заледеніння в епоху кріогену. Сліди цих подій можна знайти у різних куточках світу в осадових породах, які сформувалися в умовах льодовиків. Усе це наочно підтверджує, що в той час лід поширювався від полюсів до екваторіальних регіонів.

Досі вчені не знають, що саме спричинило події настільки глибокого заморожування, але припускають низку можливих варіантів. Одним із них, як припускають, могло стати значне зниження парникових газів у земній атмосфері, зокрема, і вуглекислого газу.

Вважається, що зниження рівня вуглекислого газу в атмосфері Землі могло бути викликане посиленим вивітрювання гірських порід на великому тропічному континенті, що існував у той період. Коли континенти знаходяться в тропічних зонах, теплі та вологі умови сприяють швидшому хімічному вивітрюванню, що призводить до вилучення CO2 з атмосфери і його накопичення в карбонатних мінералах.

Вважається, що тектонічні процеси, які спричинили розпад суперконтиненту в той час, могли також вплинути на ситуацію. Ці процеси могли сприяти утворенню мілководних морів, що, у свою чергу, призвело до більш інтенсивного поглинання CO2 з атмосфери. Крижані щити поступово рухалися у бік тропіків, відбиваючи дедалі більше сонячного світла назад у космос, що стало чинником подальшого охолодження Землі.

Неясно, як саме закінчився етап Землі-сніжки, але науковці вважають, що його могли передувати активні вулканічні процеси, які відіграли важливу роль у завершенні льодовикових епох. Коли планета була покрита льодовиками, взаємодія між літосферою, океанами та атмосферою значно сповільнилася. Як наслідок, виверження вулканів викидали вуглекислий газ (CO2) у повітря, який не поглинався назад, а накопичувався протягом мільйонів років.

У результаті ці високі рівні CO2 призвели до парникового ефекту, нагрівши планету, а зрештою і розтопивши лід. Подальше танення викликало швидке підвищення рівня моря і приплив поживних речовин в океани. Вчені вважають, що сплеск поживних речовин в океані, ймовірно, підготував ґрунт для виникнення на Землі складного життя.

Раніше науковці вивчали концепцію, що зміна кліматичних умов під час танення планети-сніжки вплинула на хімічний склад океанів. Однак, нові дослідження показали, що матеріали, які були зняті з континентів під час цього процесу, ймовірно, також відіграли важливу роль.

За інформацією, наданою співавтором дослідження, професором геохронології в Університеті Кертіна Крісом Кіркландом, команда вчених проаналізувала різні геологічні шари — від найдавніших до більш молодих. Це дозволило їм відтворити уявлення про те, як льодовики і наступні річкові системи впливали на земну кору.

Вчені досліджували мінерали з цими послідовностями породи та виявили послідовні відмінні зміни в періоди часу, коли починалися події снігової грудки, а також коли відбувалося танення. У міру відступу льодовиків у періоди танення, масивні потоки талої води переносили мінеральні зерна, захоплені й стабілізовані під льодом. Після контакту з рідкою водою крихкі мінерали розчинялися, вивільняючи хімічні речовини. Припускають, що цей процес зрештою міг дати поштовх до розвитку складнішого життя на Землі.

Раніше Фокус писав про те, що життя на планеті на початку свого шляху було різноманітнішим, ніж вважалося.