"Не залишає відбитків": Дмитро Хоркін розповідає, чому українське радіо залишається популярним навіть в умовах окупації.

Оригінальний матеріал можна знайти на веб-ресурсі "Радіо Свобода" за наданим посиланням.

"Українське радіо" залишається офіційно найбільшим і найвідомішим радіомовником в Україні. Як може медіа, яке було засноване сто років тому, залишатися настільки релевантним? З цим запитанням ми звернулися до Дмитра Хоркіна, члена правління Суспільного мовлення, який відповідає за радіо, телебачення та цифрові технології.

Ми зустрічаємося в кабінеті Дмитра, в легендарній будівлі телерадіокомпанії на Хрещатику, 26. І тут усе нагадує про те, що до ювілею залишаються лічені дні.

Щиро вітаємо "Українське радіо" з визначною подією – ювілеєм!

- Так. І вас, і нас. Це сторіччя української історії.

Незважаючи на мою велику пристрасть до радіомовлення, я не уявляв, що ми зможемо залишатися настільки значущими навіть через століття. Однак повномасштабна війна внесла свої корективи.

У перші години та дні, коли львів'яни вирушали до Києва, їхня подорож тривала три доби, і в цей час вони слухали радіо. Маріуполь, Ізюм, Лиман, Херсон, Гостомель — ці міста, які пережили окупацію або й досі знаходяться під контролем ворога, мали можливість налаштуватися на українське радіо.

Це особливість радіомовлення, яка привернула увагу багатьох, зокрема спецслужб та екстрених служб. Мер Маріуполя звернувся до жителів міста саме через "Українське радіо". Завдяки цьому ми змогли організувати евакуаційні коридори для людей, що стосувалося також Лимана, Ізюма та Херсона.

Тобто я хочу сказати, що радійники прийшли до свого сторіччя із усвідомленням стратегічної ролі цього, здавалось би, ретроградного способу зв'язку. Світові колеги зараз беруть із нас приклад, тому що окрім воєн є надзвичайні ситуації, є техногенні і природні катаклізми, і радіо зараз доводить свою роль в багатьох країнах.

- Якщо дивитись на кількість проєктів і активності "Українського радіо", здається, що в час повномасштабного вторгнення, "Українське радіо" переживає розквіт...

Не можу стверджувати, що ми переживаємо етап бурхливого розвитку технологій. Проте радіо залишається активним і живим медіумом. Я займаюся виключно лінійними мовленнями. До можливого повномасштабного вторгнення я готувався інтуїтивно. У мене є книга, що описує діяльність "Радіо BBC" під час Другої світової війни, і я прочитав її в 2022 році. З того часу періодично повертаюся до неї.

Радійна служба "BBC" відігравали особливу роль у міжнародному радіомовленні під час Другої світової війни як альтернативне джерело новин, особливо для тих слухачів, які жили на окупованих територіях. Їм часто доводилося слухати радіо потайки. До кінця 1942 року радіомовлення тривало головними європейськими мовами і деякими азійськими: фарсі, бірманською , хінді, китайською, бенгальською , тамільською , сингальською. Ця історія вважається зразковою в історії журналістики.

У нас був затверджений список працівників, які мусили обов'язково з'явитися. І вони всі прийшли 24 лютого. Ці люди заздалегідь підготувалися, відвезли близьких у безпечні місця. Ви розумієте, за 100 років ми не припиняли свого мовлення. Навіть під час Другої світової війни, коли вся нинішня територія України була окупована. Яке ми маємо право зараз злякатися обстрілів.

У одному з інтерв'ю ваші колеги згадували, що коли виникла небезпека обстрілів, ви вирішили відпустити нічну зміну додому, залишившись в ефірі. Що спонукало вас до такого рішення?

- Це Наталя Соколенко розповіла, ну тут ніякого геройства немає. Не можу досі говорити, але це були не обстріли, це - більш серйозне. Тоді уже була не одна вежа знищена, і було серйозне питання щодо безпеки працівників. Ми відправили їх і - залишалися.

Я не думаю, що моя присутність є необхідною — без мене вони б цілком впоралися. Проте, коли керівник радіо виходить в ефір і змінює обстановку, це додає впевненості команди. Ось і весь секрет.

Мене справді вразила розповідь про те, як ваші працівники з Херсону продовжували працювати під час окупації. Чи можна вже поділитися цією історією?

Маргарита Лазник — це радіоведуча, яка залишиться в пам’яті поколінь! Вона не покинула окуповану територію. Це справжній матеріал для книг, адже її дії заслуговують на захоплення, адже вона діяла більш ефективно, ніж будь-які агенти.

Кожного разу, коли вона з'являлася в ефірі, звучало її повідомлення: "Ви налаштовані на голос українського Херсона". Це мало величезне значення...

Досі ми завдячуємо Маргариті за можливість в ефірі ділитися важливими новинами з Лівобережжя Херсона. Наразі вона перебуває в Києві, де працює в об'єднаній редакції під назвою "Редакція мовлення на окупованих територіях". Маргарита повернулася до України разом з відновленням Херсона.

Розмову перериває дзвінок. Мій співрозмовник вибачається, не відповісти не можна, йде підготовка до відзначення ювілею, зокрема плануються заходи безпеки. Закінчивши, він сам продовжує розповідь:

-... мені Фейсбук нагадав, про той час. Тоді мені зателефонували відповідні люди, щоб я російською мовою начитав, як правильно здаватися в полон, для росіян. Ну та які треба дати знаки, якщо немає білої хустини, що робити. Це було якраз от два роки тому. А потім звільнили Херсон, і наступного ж дня українське радіо на повну зазвучало в цьому місті.

Чи залишається радіо важливим інструментом для тимчасово окупованих регіонів?

Так, адже воно не залишає слідів. Ти заходиш на вебсайт, і все відразу стає очевидним. А з радіо - ти слухаєш, а потім просто переключаєшся, і ніхто не дізнається, на якій хвилі ти був до цього. Заглушити радіо практично неможливо, хоча спроби робляться. Але у росіян немає таких можливостей, як були колись у Радянському Союзі, хоча вони й досі вважають себе його спадкоємцями. За інформацією Інституту масової інформації, 14 телерадіовеж було навмисно підірвано. Можемо стверджувати, що в цій війні українські спеціалісти зв'язку та медіа є мішенями. Пам'ятаю, що в перші дні деякі працівники боялися виходити на роботу, адже перебування в приміщеннях, пов'язаних із медіа, могло бути небезпечним. Але це були лише окремі випадки.

Протягом двох десятиліть я відправлявся в подорож чотири рази, і щоразу повертався назад.

Давайте зробимо невеликий відступ у часі. Реформа радіо, розпочата вами у 2017 році, спочатку сприймалася як серйозний виклик. Тепер, маючи більше інформації, можна підбити підсумки. Чи досягли ви успіху?

Відповідь з’явилася лише через півроку, коли оприлюднили перші рейтинги. Наш медіа-сезон стартував 4 вересня 2017 року, а вже навесні 2018 року були представлені дослідження, які засвідчили, що "Українське радіо" зросло на 67%. Це був унікальний випадок в історії радіомовлення, адже такі показники зростання трапляються вкрай рідко. Це довело, що наша продукція викликала справжній інтерес у слухачів.

У 2017 році стартувала реформа "Суспільного", внаслідок якої була заснована юридична особа - Національна Суспільна Телерадіокомпанія України. Це стало моментом, коли вперше в історії мовника пройшов конкурс. Дмитро Хоркін приєднався до керівництва разом із командою Зураба Аласанії, що поклало початок трансформації структури та підходів Суспільного мовлення.

Ресурси були спрямовані на те, щоби зробити із РадіоПромінь - сучасне молодіжне радіо, яким воно зараз і є. РадіоКультура, де звучать озвучені найкращими акторами радіотеатри. Ми відкрили новий радіоканал "Радіоточка", із архівних записів. Цифри показують, що реформа вдалася, радіо слухають, воно помолодшало, додалися різні способи слухання.

А ви замислювалися, чому радіо залишається таким популярним і життєздатним навіть у наш час, коли існує стільки інших альтернатив?

Я тривалий час обмірковував цю тему... І ось до якого висновку я прийшов.

Воно трансформується - існує у форматі подкастів та повідомлень. Крім того, технології відкривають нові можливості: раніше для проведення прямого ефіру було потрібно 12 осіб, а тепер ти можеш вести його самостійно. Це робить процес виробництва більш економічним.

У вас також ювілей – 20 років на "Українському радіо"?

12 грудня 2004 року я вперше завітав на "Українське радіо". У той час мені було всього 18 років. Мій дебют в ефірі відбувся 5 січня 2005 року, коли я вів двогодинну програму.

- Як це сталося?

- Професори сказали: мовляв ми тобі поставимо хорошу оцінку, але не думай іти в науку, іди на радіо. І я в цей же вечір знайшов довідник, набираю з університету приймальню: "Добрий день, вам потрібні хороші голоси чоловічі?".

Віце-президент радіокомпанії висловився: "Одна нога тут, інша – там". Я прийшов і мене провели до студії. Неля Даниленко, говорячи в ефір, оголосила: "Триває наш ефір, на годиннику 19:30, і тепер прогноз погоди, який представить Дмитро Хоркін". Мікрофон повернули до мене, дали аркуш, я був весь у поту, але прочитав без жодної помилки.

-Багато разів ви звідси йшли?

(Сміється) Чотири рази. Через рік я вже звідси пішов, але знову повертався. Це було справжнє захоплення. У Києві працювало 30 радіостанцій, але мені тут подобалося найбільше.

Що саме викликає у вас найбільшу гордість серед досягнутого?

Коли я виходжу, помічаю, що серед молоді є чимало людей. Спостерігаючи за тим, як представники комерційних радіостанцій працюють у нас вже кілька років, я відчуваю гордість. Це стало справді престижним місцем для роботи.

38 днів мама просиділа у Гостомелі, але слухала радіо

Коли вас охарактеризували в російському медіа як "українського Гебельса", яке було ваше відчуття – це сприйнялося як комплімент чи, навпаки, викликало негативні емоції?

Я переживав за свою маму. Я брав участь у "Марафоні" на початкових етапах, коли він ще мав сенс — в перші 100 днів. У той час моя мама залишалася в окупованій зоні. Я не міг ділитися цим ні з друзями, ні з волонтерами, оскільки ми мали одне прізвище, і це могло призвести до її виявлення. Коли ж мама нарешті змогла вибратися з окупації, в нашій квартирі вже перебували російські військові.

Уявіть собі, якби я написав у чаті: "Допоможіть знайти маму Хоркіна, будь ласка". Я спостерігав, як подібна інформація про інших осіб поширюється. І росіяни це бачили. А потім портрет з'явився в передачі у Скабєєвої – це мене дуже налякало.

Протягом 38 днів мама залишалася у Гостомелі, слухаючи радіо та телефонуючи раз на три дні. Вони змогли дістатися пішки до Ірпеня і знайшли прихисток у самотньої бабусі, разом їм вдалося вижити. Це була надзвичайно складна епопея. Але мушу зазначити, що цей досвід дозволив уникнути багатьох помилок, які вчинили деякі інші журналісти, які використовували бравурний тон. Я розумів, що за такими гучними висловлюваннями криється набагато більше.

- Раз вже згадали про це - в травні Суспільне перестало бути частиною марафону. Це рішення було вдалим для телекомпанії?

- Ми ж не залишилися осторонь, адже Суспільне мовлення розширило "Марафон", і ми про це вже повідомляли (засміявся). На нашому телеканалі "Перший" завдяки зусиллям новинної служби та співробітників суспільно-політичного мовлення ми маємо повноцінні ефіри. Мені здається, що глядачам це до вподоби. Якщо запитати мене як ведучого "Марафону"...

Які ініціативи готуються до століття "Українського радіо"?

Наприклад, ми випустили альбом за допомогою міжнародних партнерів на вінільному заводі в Талліні під назвою "Нове сторіччя" від "Українського Радіо".

Туди увійшли композиції - від старих записів XX сторіччя і закінчуючи останнім звукозаписом Володимира Івасюка, пісня "Водограй". Ще ми зініціювали і Укрпошта підтримала - спецпогашення поштової марки "Сторіччя Українського Радіо".

Національний банк України готується до випуску ювілейної монети. Київські мешканці висловили свою думку, і тепер сквер, розташований внизу вулиці Прорізної, отримав назву "Сквер Українського Радіо". У рамках святкування заплановано грандіозний концерт у Національній Опери.

А чи не книга, присвячена сторіччю?

Це окрема тема. Вадим Міський, Тамара Гусейнова та я працюємо над цією книгою. До речі, вперше розкриваємо факт, що "Українське Радіо" не було державним з самого початку. Як і BBC, ми були засновані у формі акціонерного товариства. Наша організація була створена "Трестом виробників малострумових приладів", що об'єднував виробників радіоприймачів. Лише в 1928 році Радянський уряд офіційно націоналізував нас.

Які ініціативи "Українське радіо" запустить на початку нового етапу своєї діяльності?

Ми наразі готуємося до зими спільно з нашими слухачами. Під час цього сезону ми прагнемо бути найнадійнішим джерелом інформації, незалежно від того, якою вона буде...

Ми усвідомлюємо, наскільки критично важливо продовжувати взаємодію з нашими співвітчизниками, які проживають на окупованих територіях та у зонах бойових дій.

Ми повинні зберігати цей контакт і шукати потрібні відтінки в наших радіопередачах, аби залишатися ближчими один до одного.