Неандертальці і сучасні люди являли собою різні види - нові результати дослідження.

Дослідники стверджують, що є чимало свідчень, які підтверджують цю тезу.

Нове дослідження підтвердило, що неандертальців і сучасну людину слід розглядати як окремі види.

Про це пише IFL Science.

Люди сучасного типу та неандертальці мають спільного предка, проте серед науковців вже давно тривають запеклі дискусії про те, як визначити поняття "вид".

Відповідно до доповіді, підготовленої фахівцями Лондонського музею природної історії та Інституту філософії KU Leuven в Бельгії, немає жодних сумнівів. Як зазначають професор Кріс Стрінгер та докторка Андра Мененганзін, це два окремі види.

Незважаючи на обмеженість викопних залишків, дослідники з'ясували, що є достатня кількість доказів для підтвердження цієї класифікації.

Професор Кріс Стрінгер, науковий керівник Музею природознавства і співавтор статті, сказав: "У контексті неандертальців і Homo sapiens ми повинні розглядати видоутворення як поступовий процес, який відбувався протягом більш ніж 400 000 років. Правильно, що вони схрещувалися там, де вони не були географічно відокремлені, але з часом диференціація продовжилася до того моменту, коли ці два види стали абсолютно різними. Коли неандертальці вимерли близько 40 000 років тому, ці два види перебували на завершальній стадії процесу видоутворення і розвивали репродуктивну ізоляцію один від одного".

"У дослідженні походження людини неявні та нереалістичні теоретичні припущення можуть виявитися так само обмежувальними, як і брак даних", - зазначила докторка Менеганзін. "Різні підходи до класифікації людей і неандертальців ілюструють надмірно спрощене сприйняття процесу видоутворення. Як у сучасних, так і в історичних таксонах, видоутворення відбувається в просторі та часі, проходячи через кілька етапів, які характеризуються поступовим розвитком унікальних рис. Вивчаючи скам'янілості в часових і географічних контекстах, що визначають минуле людського різноманіття, ми можемо отримати більше інформації з наявних даних, що дозволить уникнути непродуктивних спірних ситуацій".

Палеонтологічні знахідки підтверджують, що сучасна людина виникла на африканському континенті, тоді як неандертальці населяли територію Євразії.

Протягом тривалого часу картування стало справжнім викликом для науковців, оскільки генетичні та поведінкові моделі часто перетиналися та взаємодіяли. Тим не менш, дослідження вказує на те, що ці дві групи вже мали статус окремих видів на момент початку їхнього схрещування. Для точного відстеження еволюційного розвитку сучасної людини важливо класифікувати як анатомічні, так і географічні зміни.

У цьому дослідженні зазначається, що якщо б схрещування вважалося остаточним критерієм для визначення статусу виду, то сотні різних видів ссавців і птахів втратили б право на визнання як окремі види.

Без визнання закономірностей еволюції та подальшої категоризації питання про те, коли вид вперше з'явився, стає ще більш нерозв'язним.

Неандертальці були краще пристосовані до холодного клімату - пристосування, яке сучасні люди ще не повністю розвинули без використання технологій.

Вони також мусили проявляти більшу фізичну активність та витрачати більше часу на збирання ресурсів, що були необхідні для їхнього існування.

Це допомагає пояснити морфологічні відмінності, зокрема форму грудної клітки і тазу, що передбачає наявність великих внутрішніх органів, таких як легені, серце і печінка - серед широкого спектру анатомічних відмінностей.

Більш тонкий скелет Homo sapiens вказує на більш ефективну фізіологію та знижену потребу в енергії. Це могло відіграти ключову роль у виживанні або ж вимиранні під час різких змін клімату або посиленої конкуренції за ресурси, коли ці обставини існували одночасно.