Неочікувано. Плавальні міхури риб можуть виявитися важливим елементом у терапії серцевої недостатності.

Дослідники створили новаторський ін'єкційний гідрогель, використовуючи елементи плавальних міхурів риб, який показав обнадійливі результати в процесі відновлення ушкодженої серцевої тканини.

Стаття, опублікована у виданні Advanced Science, відкриває нові можливості для терапії серцевої недостатності.

Гідрогелі, які є м'якими матеріалами, отриманими шляхом зшивання полімерних сполук, вже активно використовуються в медицині. У новому дослідженні науковці звернули увагу на унікальні властивості плавального міхура риб, який виконує важливу функцію регулювання плавучості. Цей орган складається з колагену, глікозаміногліканів і еластину, що робить його склад подібним до компонентів людського серця.

Дослідження продемонстрували, що гідрогель, отриманий з плавального міхура риб, має здатність підвищувати адгезію та еластичність кардіоміоцитів (клітин серцевого м'яза). Він також сприяє утворенню нових судин (ангіогенезу) та активує імунні клітини для боротьби із запальними процесами. Крім того, цей гідрогель надає механічну підтримку, що покращує ефективність серцевих скорочень. Ці позитивні результати були зафіксовані як у процесі обробки клітин в лабораторії, так і в експериментальних моделях ішемічної серцевої недостатності на щурах.

"Безповоротна загибель кардіоміоцитів внаслідок ішемічних подій підкреслює нагальну необхідність розробки нових регенеративних підходів для відновлення серцевого м’яза," – зауважив головний автор дослідження, доктор філософії Чжихун Ван з Нанькайського університету (Китай).

"Використовуючи унікальну біологічну активність біоматеріалів, отриманих із плавального міхура риб, для поліпшення характеристик гідрогелю, цей інноваційний підхід обіцяє значно прискорити відновлення серцевої функції та подолати наявні терапевтичні обмеження", -- додав учений.

Науковці вважають, що ін'єкційний гідрогель, який був розроблений, може стати інноваційним та ефективним засобом у терапії серцевої недостатності. Він сприяє відновленню ураженої серцевої тканини та покращенню її функцій. Наступні дослідження будуть зосереджені на вивченні тривалої ефективності та безпечності цього методу для використання в медичній практиці.