Нова система атестації відкриває нові горизонти для наукових установ і університетів.

Без фінансових вкладень у наукові дослідження й розробки ми ризикуємо застрягнути в минулому. Адже країни, що інвестують у науку на належному рівні, забезпечують собі лідерство в технологіях, економіці та, відповідно, й у глобальній політиці.

Ми кажемо завжди, й справедливо кажемо, що наука в Україні недофінансована -- маємо на неї 0,17% ВВП від держави зараз, за середньоєвропейських >2%, у країн-лідерів -- >3%. Очевидно, що цього дуже мало. Водночас стверджувати, що наступного року або за рік держава, в якій іде війна, зможе в 10 разів підвищити рівень фінансування науки, ми не можемо. Гадаю, всі ми є реалістами -- на жаль, це навряд чи станеться.

Однак ми можемо створити механізм додаткової точкової підтримки найпотужніших і найспроможніших наукових колективів.

Для цього Міністерство освіти і науки України нещодавно розробило нову методику державної атестації вищих навчальних закладів та наукових установ країни. Цей документ вже отримав затвердження, юстифікацію та погодження від усіх учасників наукової сфери. Процес його створення вимагав значних зусиль з боку наукової спільноти в цілому, а також організаційної роботи з боку Міністерства. У світі існує безліч різних методик та підходів до оцінки ефективності наукових установ, і кожна країна має свої унікальні рішення. Ми прагнули адаптувати найкращі міжнародні практики, враховуючи при цьому специфіку нашої країни.

У нашій методиці оцінювання наукових установ та напрямів діяльності вищих навчальних закладів враховано близько 40 різноманітних показників за діяльністю за останні п’ять років. З метою зменшення паперової тяганини та спрощення процесу аналітики, ми розробили спеціалізований електронний ресурс, на якому всі документи будуть представлені у цифровому форматі. Цей ресурс також дозволить автоматизувати перевірку інформації, наданої науковими установами. Частину даних ми будемо перевіряти за допомогою існуючих міжнародних баз даних, таких як Scopus та Web of Science, а також за даними дослідницьких проєктів, зокрема європейської бази Cordis, що фіксує проєкти міжнародних програм, таких як Horizon та Erasmus. Крім того, ми встановлюємо контакти з національними та міжнародними патентними реєстрами. Завдяки цій автоматизованій системі, ми зможемо забезпечити не лише точність, але й верифікацію результатів атестації.

Ще одна особливість атестації, яку ми перейняли з британського досвіду, -- це оцінювання імпакту наукових досліджень, тобто впливу науки на передові дослідження. Британська агенція REF -- спеціальна структура, яка протягом останніх років оцінює британську науку. Ця агенція раз на сім років проводить оцінювання наукових досліджень і результатів британських університетів. За підсумками оцінювання щорічно розподіляють понад 2 млрд фунтів державного фінансування.

Згідно з нашою методологією, кожна наукова організація надаватиме описи до десяти найбільш значущих впливів, які, на її думку, мають найбільше значення в її діяльності. Це можуть бути досягнення у сферах передових досліджень, а також внесок у економічний розвиток, соціальні зміни, зміцнення обороноздатності країни та інші аспекти.

При проведенні атестації буде враховано також експертну діяльність установи, зокрема її активну участь у науково-технічній експертизі. Це може включати оцінку як національних, так і міжнародних дослідницьких проєктів, що вплине на кількісні показники атестації. Додатково, експертиза може охоплювати технічні аспекти, такі як аналіз міцності будівель, або ж оцінку нормативної документації в контексті законодавства. Якщо такі експертизи є значущими, їх можна розглядати як один із якісних показників впливу наукової установи.

Рівень залучення позабюджетних коштів кожною науковою установою, безсумнівно, має значний вплив на результати атестації. Це підтверджується практикою багатьох міжнародних рейтингів та методик оцінювання наукової діяльності. Іншими словами, якщо міжнародні організації, які надають гранти, або ж українські та закордонні підприємства виявляють довіру до певної установи, замовляючи в неї дослідження чи розробки, це слугує важливим показником якості та ефективності її роботи. Таким чином, це стає одним із ключових компонентів формули, за якою визначатиметься додаткове фінансування.

Впливатиме на результат атестації й публікаційна активність науковців. Але найбільшу вагу матимуть насамперед публікації у найвпливовіших і найякісніших виданнях. У формулі також планується врахувати й масштаб наукової установи: десь працює 30 людей, десь 300, досягнутий результат від цього теж залежить. Буде враховано, безперечно, й кадровий потенціал, причому не тільки кількість докторських ступенів, а й, наприклад, кількість молодих учених, які працюють у науковій установі. Це свідчить про потенціал розвитку й про те, що кошти, додатково виділені установі, дадуть змогу залишити цю молодь у науці.

Їх декілька. Передусім це можливість для наукових установ отримати додаткове фінансування поза межами тарифної сітки. У Державному бюджеті на 2025 рік (атестація триватиме весь рік до грудня 2025-го) уряд уже заклав близько 200 млн грн для додаткового фінансування інституцій, які отримають під час атестації найвищі оцінки та покажуть найкращі результати. 2025 року це додаткове фінансування буде спрямовано на аграрні та суспільні науки. Це порівняно невелика сума, але вона дасть змогу відпрацювати формулу розподілу коштів між науковими установами, аби вже після завершення атестації ми говорили про більші суми, про масштабування цього підходу на всю наукову сферу.

Розподіл додаткових фінансів не буде під контролем окремих осіб чи чиновників; він визначатиметься за спеціальною формулою, яка враховує показники ефективності та результати атестації. В даний час уряд активно працює над створенням цієї формули, звертаючись за порадами до ряду поважних установ, включаючи НАН України, для отримання їхньої точки зору та рекомендацій стосовно її елементів. Плануємо завершити цю роботу до квітня, відповідно до вимог Закону "Про Державний бюджет України на 2025 рік". Важливо встигнути закінчити атестацію та цю ініціативу вчасно, адже це відкриває можливості для додаткового фінансування, яке є необхідним для розвитку сфери.

Наша мета полягає в тому, щоб забезпечити фінансування не лише провідним науковим установам, а й їх структурним підрозділам та працівникам, що є вкрай важливим. У методичних рекомендаціях передбачено, що інформація, яку нададуть наукові організації, буде агрегуватися не тільки в загальному, а й за кафедрами, відділами та лабораторіями. Ми також плануємо у майбутньому відмовитися від традиційної тарифної сітки для тих установ, які погодяться на нові умови. Це рішення дозволить значно підвищити заробітні плати науковців, що допоможе зберегти їх у науковій сфері та сприятиме подальшому розвитку.

Сьогодні багатьом зрозуміло, що статус бюджетної установи, яким володіє більшість наукових організацій та закладів вищої освіти, значною мірою не відповідає сучасним вимогам і є застарілою, малоефективною формою організації. Держава має забезпечувати захист у вигляді повного фінансування, однак насправді це залишається лише ілюзією та не виконується вже протягом багатьох років, якщо не десятиліть. Крім того, цей статус суттєво ускладнює залучення та ефективне використання зовнішніх фінансових ресурсів для досліджень. Тому необхідно надати можливість науковим установам та закладам вищої освіти перейти на іншу організаційну форму, наприклад, на державну неприбуткову організацію.

Незважаючи на численні виклики, з якими стикаються керівники наукових установ, деякі з них вже сьогодні показують відмінні результати та управлінські навички. Проте, варто визнати, що якість управління в окремих державних наукових установах і університетах залишає бажати кращого. Багато людей сподіваються, що хтось з вищих ешелонів влади надасть додаткові фінансові ресурси або створить належні умови для діяльності науковців: чи то замінивши старе обладнання, чи подавши заявку на грант для встановлення сонячних панелей, чи закупивши нову техніку. Відсутність фінансування дійсно є серйозною проблемою, але багато труднощів також пов'язані із управлінськими аспектами та організацією робочих процесів.

Окрім проведення атестації, у нас реалізується ряд законопроєктів, покликаних сприяти ефективному вирішенню проблем у науковій сфері. Наприклад, нещодавно пройшло перше читання законопроєкту, що стосується ключових показників ефективності (КРІ) для директорів наукових установ. Керівник повинен не лише динамічно, але й якісно управляти науковою організацією, виступаючи ефективним менеджером, який створює належні умови для роботи своїх співробітників. Тому надзвичайно важливо, щоб кандидат на посаду директора мав попередньо розроблений стратегічний план, затверджений науковою радою установи. Цей план має бути спільним документом на п'ять років, в якому чітко окреслені критерії для оцінки ефективності роботи. Як колектив, так і засновник матимуть можливість контролювати та впливати на виконання плану, якщо виникають відхилення від запланованих цілей.

Крім того, даний законопроект містить умову, згідно з якою керівника можна обирати не більше ніж на два терміни, що відповідає демократичним стандартам, прийнятим у різних країнах світу.

В Україні існує більше 370 наукових установ, і, безсумнівно, ця кількість є надмірною, враховуючи масштаби країни, а також демографічні та економічні зміни, що відбуваються в умовах війни. Сучасна структура наукових закладів формувалася ще за радянських часів і у 90-х роках минулого століття, з акцентом на радянську економічну модель, яка була здебільшого сировинною та тяжкою промисловістю. Одним із завдань методики атестації є надання засновникам та самим установам інструментів для оцінки їхнього місця в науковому середовищі, а також можливих варіантів реорганізації та зміни напрямків діяльності.

Після проведення атестації кожна організація отримає загальну оцінку, яка визначить її категорію. У методиці передбачено чотири категорії: від А до Д. Категорія А відзначає найвищі досягнення в обраному напрямі, тоді як категорія Д охоплює установи, які не пройшли атестацію. Такі випадки також матимуть місце, і про це не слід мовчати або боятися. Важливим є питання: що робити далі?

Коли мова йде про невтішні результати, важливо зазначити, що вони не є негативними для самих науковців. В Україні їх кількість залишається недостатньою. За співвідношенням науковців до тисячі населення ми займаємо одне з останніх місць у Європі. Тому ми повинні не лише зберігати, але й збільшувати кількість вчених у нашій країні.

Проте виникає питання: чи варто залишати їх у неефективних установах, які не здатні забезпечити умови для їх розвитку, чи краще об'єднати з потужними та успішними структурами? Коли йдеться про можливу неатестацію наукових організацій, це не означає ліквідацію науки, дослідників, лабораторій чи напрямків, а, навпаки, прагнення до покращення умов для розвитку.

Пропоную наступний варіант тексту: Візьмемо конкретний приклад. Ми вже розпочали процес реорганізації наукових установ, що підпорядковуються міністерству. У нас їх десять, і ми не чекали на методичні вказівки. Ми надали їм можливість вибору: об'єднатися з університетами або з академічними структурами. Наприклад, колектив Миколаївської астрономічної обсерваторії (МАО), яка підпорядковувалася Міністерству освіти і науки, вирішив об'єднатися з Головною астрономічною обсерваторією НАН України. Це, безсумнівно, дозволить новій структурі більш ефективно адмініструвати діяльність МАО. Вони створили спільний кластер, і це був їхній свідомий вибір, який я вважаю вдалим. Наше головне завдання полягає в тому, щоб у процесі будь-яких реорганізацій, які вже відбулися, відбуваються чи ще заплановані, було досягнуто кількох ключових результатів.

Перш за все, йдеться про збереження не лише науковців, а й фінансових ресурсів, майна та, за потреби, навіть структурних одиниць. Таким чином, колективи установ, які не пройшли атестацію, не зазнають втрат, а, навпаки, отримують нові можливості для свого розвитку.

Наукова інфраструктура нашої країни потребує модернізації, і ми усвідомлюємо, що старі підходи більше не працюють. Хочу запевнити, що всі рішення, прийняті за результатами атестації наукових установ згідно з новими критеріями, будуть ретельно обміркованими. Всі усвідомлюють, що ця сфера є чутливою, і в деяких випадках важливо враховувати специфічні аспекти.

Ми говорили про це всередині команди розробників методики, команди Міністерства освіти і науки, обговорювали з міністром -- це всі розуміють і підтримують.

У будь-якому випадку реорганізація може відбуватися лише за погодженням засновників наукових установ. Якщо засновником є академія наук, то ніхто з представників міністерства не вправі вносити зміни без їхньої згоди. Проте важливо, щоб усі усвідомлювали: українська наука повинна змінюватися, щоб динамічніше розвиватися та ефективно інтегруватися в європейський дослідницький простір.