Нові реалії війни трансформували принципи глобальної безпеки: уроки України та перспективи майбутнього світового устрою.

Для мене велика привілей бути знову в стінах британського аналітичного центру, що зосереджується на питаннях міжнародної безпеки та військових аспектів. Тому сьогодні ми обговоримо саме ці теми, адже вони є надзвичайно актуальними.

По-перше, мабуть, кожен присутній у цій залі усвідомлює, що ми опинилися в епоху глобальних трансформацій. Причини цього явища не слід шукати лише в моїх коментарях, зроблених минулого року в стінах Chatham House, а в багатьох чинниках, які проявилися в XXI столітті. Особливо варто відзначити війну в Україні, що стала не тільки найкривавішим актом насильства в Європі, а й каталізатором численних сил, які призвели до зміни світового порядку. Ці зміни вже сталися, і їх реальність не залежить від бажання сучасних політиків їх визнати.

По-друге, в умовах світу, який зазнав змін і продовжує їх зазнавати, незалежно від бажань політиків, відбулася трансформація глобальної системи безпеки. Ця система змінилася не лише внаслідок змін у геополітичному ландшафті, а й через війну в Україні, яка вплинула на саму основу, на якій базувалася ця система безпеки.

Чи хочете ви в це вірити, чи ні, але незалежно від наявності контрактів на танки та гелікоптери на наступне десятиліття або ж лише планів їх укласти, суть військової сили зазнала змін. На жаль, це усвідомлюють лише в Україні, Росії та Китаї, тоді як в інших регіонах цю істину не сприймають. Про конкретні місця я сьогодні не говоритиму, оскільки це вже не настільки важливо.

Отже, сьогодні ми розглянемо актуальні військові технології. Хто, окрім України, буде їх використовувати — це вже питання для політиків. Я лише хочу висвітлити, що це за технології і яким чином вони функціонують.

Варто зазначити, що в даний момент вони особливо важливі для розвитку оборонних можливостей Європи. Це зумовлено, перш за все, новими змінами в євроатлантичному безпековому середовищі.

Таким чином, щодо технологій.

Війна між Росією та Україною кардинально змінила саму суть ведення бойових дій. Одного літнього ранку 2023 року, коли українські сили, застосовуючи новітні стратегії та доступні ресурси, просувалися вперед, долаючи ворожі укріплення, небо наповнилося дронами, які вразили своїми масштабами та спонукали до перетворення всієї тактики ведення бою.

Розвідувальні та ударні безпілотники, а також дрони, що підтримували артилерійський вогонь, були інтегровані в систему ситуаційної обізнаності, що забезпечило повну прозорість на полі бою. Це створило безліч можливостей для здійснення високоточних атак на тактичному рівні.

Поступово, як і Перша світова, ця війна зайшла в ступор. Вже зовсім згодом, в 2024 році, бурхливий розвиток науково-технічного прогресу призвів до ситуації, коли дронами вражалися цілі не тільки перед переднім краєм, а й в оперативній глибині. Це унеможливило знаходження будь-якої техніки, вогневих засобів, резервів - навіть поза переднім краєм.

Високоточні удари по шляхах логістики стали сьогодні абсолютно буденним явищем. Більше того, такі удари вже є частиною тактики видавлення з позицій.

Таким чином, внаслідок повної прозорості перед лінією фронту виникла зона суцільної загибелі шириною 10-15 кілометрів. Не дивно, що дрон може націлюватися не лише на групи військових або бронетехніку, а й на окремих солдатів. Ця зона постійно розширюється, а також зростає ймовірність потрапити під обстріл.

Чому це стало можливим? Знову ж таки, я підкреслюю, що основними факторами є:

По-перше, шалений розвиток засобів РЕБ. Саме завдяки розвитку РЕБ вдалося нівелювати спроможність супутникових технологій, радіо- і GPRS-керованих боєприпасів наносити високоточні удари на оперативному рівні. Ефективність дорогих ракет і високоточних снарядів впала до нуля.

По-друге, на фронті з'явилася численна кількість засобів візуальної розвідки, а також ударних дронів як тактичного, так і оперативного призначення.

В результаті цього, підходи до тактики та оперативного мистецтва зазнали значних трансформацій.

На оперативному рівні війна фактично зайшла в глухий кут. Глибокі маневри та удари по оперативній глибині стали неможливими. Це значною мірою зумовлено протистоянням між безпілотними системами з одного боку та засобами радіоелектронної боротьби і протиповітряної оборони з іншого. Внаслідок цього традиційні наступальні операції та дії виявилися не тільки малоефективними, але й набули ознак самогубства.

З часом навіть наступальні операції малих високомобільних та технологічно оснащених тактичних підрозділів, які діяли в тісній координації з системами ситуаційної обізнаності, підтримки, радіоелектронної боротьби та протиповітряної оборони, почали втрачати свою ефективність.

Отже, можна з упевненістю стверджувати, що:

Це не просто технології. Усе це потребує повного переосмислення форм і способів застосування. Як наслідок - перероблення воєнної доктрини. У свою чергу, це призведе до перегляду принципів організації Збройних сил і, зрештою, оборонного планування.

Скільки для цього потрібно часу вам, шановні присутні, я не знаю. Гадаю, що для наших ворогів цей процес займе не більше трьох років, а з урахуванням масштабування - п'яти.

Зараз стає зрозуміло, що здобуття перемоги на фронті цілком залежить від здатності випереджати супротивника в технологічному прогресі. Вкрай важливо, щоб трансформації відбувалися в рамках ланцюга "наукові дослідження - розробка - виробництво - використання". Саме від якісної взаємодії цих компонентів залежатиме інноваційний поступ.

Виробники повинні демонструвати гнучкість і адаптивність, бути готовими в будь-який момент вносити корективи в свої апаратні рішення. Якщо ці рішення підпорядковуються державним нормам або корупційним інтересам, це може призвести до порушення ланцюга постачання, і противник опиниться попереду. Тому важливо мати можливість вдосконалювати продукцію відповідно до умов, які склалися на полі бою. Безумовно, слід звернути увагу на:

Отже, ми маємо розвивати:

До речі, саме це вже зараз дає можливість невеликим гравцям із обмеженими ресурсами: окремим країнами, відомствам і навіть підрозділам досягати вражаючих результатів за допомогою відносно недорогих асиметричних рішень.

Таким чином, революція у військових технологіях, що базується на безпілотних системах та штучному інтелекті, кардинально трансформувала саму сутність ведення війни і продовжує еволюціонувати. Це, в свою чергу, призводить до прискорення впровадження інновацій, що суттєво підвищує шанси держави на досягнення перемоги в конфлікті.

У майбутніх конфліктах, які спиратимуться на передові технології, перемога, ймовірно, дістанеться тому, хто швидше адаптується до змінюваного технологічного середовища на полі бою. Сила, яка першою зможе якісно і комплексно перейти на новий рівень військових технологій, отримає істотну стратегічну перевагу та зможе нав'язати свої умови противнику.

Поки супротивник володіє ресурсами, потужностями та можливостями для нанесення ударів по нашій території та здійснення наступів, він продовжуватиме це робити. Це і є стратегія війни на виснаження.

Це також підкріплюється сучасною геополітичною обстановкою. Адже в наш час ніхто не в змозі перешкодити ворогові.

Покласти цьому край можливо лише через повне знищення можливостей для ведення війни, тобто військово-економічного потенціалу. Знищення цього потенціалу, безумовно, ставить під питання навіть присутність окупаційних сил на захоплених територіях.

У будь-якому випадку, архітектура стратегії виживання і Перемоги на сьогоднішньому етапі можлива лише на побудові нової військово-технологічної системи. Усе це необхідно зробити у поточному технологічному циклі, який може тривати не більше 3-5 років.

На міжнародній арені вихід із ситуації, про яку ми сьогодні говоримо, полягає не лише в адаптації до нових викликів, а у формуванні нової глобальної безпекової реальності, до якої Україна вже долучилася як рівноправний і активний учасник. Україна більше не є лише об'єктом підтримки - ми стали джерелом досвіду, технологій і рішень, які мають стратегічне значення для всього цивілізованого світу.

Це не лише питання підтримки України - це питання спільної готовності до нової епохи війни, де домінують технології, інформація і автоматизація рішень. Український досвід став унікальним - ми першими змушені були перебудовувати армію, промисловість і стратегію у відповідь на виклики, які інші лише починають усвідомлювати.

Ці виклики стосуються не тільки України, вони актуальні для всього світу. Глобальна безпека більше не може базуватися на застарілих гарантіях – вона формується через динаміку, новітні технології та готовність до змін. Ми вже зробили свій вибір і щоденно сплачуємо високу ціну за це, але водночас отримали можливість на виживання. Ми запрошуємо вас приєднатися до нас у цьому виборі, щоб не лише вистояти, а й досягти перемоги. Це стосується не лише сьогодні, а й всіх викликів, які чекають на нас у майбутньому.

Раніше Головнокомандувач Збройних Сил України, а нині посол у Великій Британії Валерій Залужний вперше поділився деталями діяльності українсько-американського штабу, що знаходиться у Вісбадені.