Новий прорив. На поверхні Марса виявлено пристрій, що може пролити світло на причини зникнення води.

Вода на Марсі зникла, але вчені довгий час не могли зрозуміти, куди саме вона поділася. Дані з марсоходів Perseverance і Curiosity, а також з орбітальних апаратів, таких як Mars Reconnaissance Orbiter та ExoMars, показали, що колись Марс був вологим світом з активним гідрологічним циклом.

Про це пише видання Science Alert.

Нове дослідження, яке аналізує дані щонайменше шести інструментів на трьох космічних апаратах, показало, що пилові бурі піднімають воду в атмосферу Марса, де її постійно руйнує ультрафіолетове випромінювання.

Експерти стверджують, що в минулому на поверхні Марса існувала достатня кількість води, щоб покрити більшість його території шарами завтовшки до сотні метрів. Це припущення ґрунтується на аналізі співвідношення дейтерію та водню (D/H). Дейтерій, який є важчим ізотопом водню, краще зберігається в молекулах води, на відміну від легшого водню, що піднімається в атмосферу та вивітрюється під впливом сонячного вітру. На червоній планеті співвідношення D/H у 5-8 разів перевищує аналогічний показник на Землі, що наводить на думку про те, що колись вода могла покривати поверхню Марса в товстому шарі, можливо, у формі льоду.

Для того щоб зрозуміти, куди зникла вода, необхідно враховувати сезонні зміни на Марсі. Ця планета має нахил осі, подібний до Землі, що призводить до утворення пір року. Проте орбіта Марса є більш еліптичною, тому одне літо, коли він перебуває ближче до Сонця, може бути значно теплішим, ніж інше, коли віддаляється. Раніше вчені вважали, що атмосфера наповнюється водою лише під час тепліших літ на півдні.

Однак нові дослідження виявили, що в північній півкулі також спостерігається втрата води під час інтенсивних пилових бур, які здіймають вологу на великі висоти в атмосферу. У період таких бур температура середніх шарів атмосфери підвищується приблизно на 15 °C, що унеможливлює формування льодових хмар, які зазвичай затримують воду. Внаслідок цього водяні пари піднімаються ще вище, де під впливом ультрафіолетового випромінювання вони руйнуються.

Дослідники підкреслюють, що потужна буря, яка відбулася в північній півкулі у 2022-2023 роках, викликала аналогічні процеси руйнування води, які спостерігалися під час літніх місяців на півдні. Це свідчить про те, що пилові бурі могли вивільняти воду в атмосферу протягом усього року, а не лише в певні сезони.

Науковці також вказують на те, що в історичному минулому нахил осі Марса міг бути значно більшим, що призвело до тепліших літ у північній півкулі та сприяло утворенню таких бур. Це допомагає зрозуміти, чому існує різниця між нинішнім обсягом води та тією кількістю, яка колись охоплювала планету, а також розкриває механізми її зникнення.