Одне з найскладніших об’єктів для вивчення: чому Беринговий міст має таке велике значення (фото)

Тисячі років тому величезний масив суші з'єднував Азію і Північну Америку там, де зараз течуть крижані води Берингової протоки. Під час останнього Льодовикового періоду ця оголена земля, відома як Беринговий міст, дозволила великим тваринам пересуватися між континентами.

Дослідники продовжують вести дебати щодо того, в який спосіб і коли первісні люди змогли пройти через цю місцевість, ставлячи нові запитання про переселення населення до Америки, повідомляє Live Science.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

На думку вчених, зокрема Джессі Халлігана з Техаського університету A&M та Моргана Сміта з Університету Теннессі в Чаттанузі, затоплений Беринговий міст є одним з найбільш складних і в той же час надзвичайно цікавих археологічних об'єктів.

Халліган пояснив, що "будь-яке місце, яке ми знайдемо, може повністю змінити те, що ми знаємо про цих перших людей", зазначивши, наскільки рідкісними є зміни кінця Льодовикового періоду в цьому регіоні.

Холодні води Берингової протоки, які містять мало мікроорганізмів, могли зберегти органічні матеріали, такі як одяг, знаряддя праці або залишки житла, майже у первозданному вигляді, що надає унікальну можливість дослідити доісторичне життя. Проте Сміт підкреслив, що умови в протоці можуть швидко перетворитися на "надзвичайно складні", що ускладнює і робить дорогими польові дослідження в цьому регіоні.

Крім низьких температур, потужні течії й товсті шари осаду ускладнюють підводні дослідження. Як пояснив Джессі Фармер з Бостонського університету Массачусетсу, шторми можуть зробити мілководні моря небезпечно бурхливими, створюючи екстремальну мінливість погоди та умов для дайвінгу.

Більше того, велика частина давнього рельєфу наразі знаходиться під 3-15 метрами осадових відкладень, що ускладнює використання традиційних археологічних методів. Дайвери можуть досліджувати лише обмежену глибину протягом короткого часу, а керни осаду забезпечують лише незначні зразки. Сміт порівняв пошук артефактів із "справжньою задачею знайти голку в стозі сіна".

Для подолання цих труднощів, науковці все частіше використовують сучасні технології сонарного картографування і дистанційного зондування. Завдяки цим методам їм вдається виявляти залишки давніх ландшафтів, приховані під товщею мулу, та точно локалізувати місця, де в минулому могла відбуватися людська діяльність.

Халліган підкреслив, що в деяких кернах вже виявлено сліди комах та пилку, що сприяє відтворенню стародавніх екосистем. Проте, основними викликами залишаються фінансування досліджень та організаційні питання — оренда великих дослідницьких суден може досягати 15 000 доларів на добу, їх необхідно резервувати за рік до експедиції, і вони залежать від мінливої погоди.

Незважаючи на ці труднощі, і Халліган, і Сміт впевнені, що результати можуть стати справжнім проривом. Дослідники підкреслили, що "є велика ймовірність існування ділянок", які готові розкрити таємниці того, як людство вперше розселилося по різних континентах.

Раніше Фокус писав про небезпечний об'єкт, який ховається в сусідній галактиці. Він важить у 450 тисяч разів більше за Сонце.

Також ми розповідали про раптовий обвал на Алясці, який спричинив мегацунамі. Неймовірно високі хвилі могли б покрити найвищі хмарочоси Нью-Йорка.