Окультна організація "Аненербе": містичні маніпуляції на службі у Гітлера або справжні наукові експерименти?

Незважаючи на те, що наукова спільнота проявляє значний скептицизм щодо його внеску в науку, організація "Аненербе" виявилася справжнім відкриттям для прокурорів, які розслідували воєнні злочини. Журналісти, які прагнули сенсацій, наділили цю організацію ореолом таємничості і конспірології. Фокус отримав інформацію про діяльність однієї з найзахопливіших структур Третього Рейху.

90 років тому, 1 липня 1935 року, була створена одна з найзагадковіших дослідницьких організацій, що цікавилася широким спектром тем: від походження людини та народної медицини до астрономії, історії мов, стародавніх скарбів і процесів з відьмами, а також конярства. Проте, найбільше уваги приділялося парапсихології, спіритизму та окультизму, які в Третьому Рейху були офіційно заборонені.

Справжній ореол таємничості навколо "Аненербе" (офіційно відомого як "Німецьке товариство з вивчення стародавньої німецької історії та спадщини предків") почав формуватися вже після завершення Другої світової війни завдяки журналістам. Людство завжди відчуває потяг до неоднозначності, тому ефект недосказаного невідмінно викликав емоційний резонанс у публіки.

Саме так діяли медіа країн-переможців, коли висвітлювали діяльність товариства "Аненербе". Таємничі історичні знання, експерименти над людьми, приховані досягнення в природничих науках та доступ до давніх магічних практик — саме такими і подібними темами журналісти захоплювали увагу своїх читачів у післявоєнний період. З часом, під впливом енергійних репортерів, які прагнули сенсаційних заголовків, ці формулювання стали популярними і перетворилися на міські легенди.

Ми поділимося з вами істинною історією — такою, якою вона є насправді. Тож, якщо ви не готові відмовитися від ще однієї казкової легенди, що оточена атмосферою загадковості, краще утримайтеся від читання цієї статті. Адже все, що стає очевидним, втрачає свою магію.

Захоплення магічними знаннями минулого, а також легендами про втрачені цивілізації і сеансами спіритизму, має свої корені в романтичному ХІХ столітті. Науковий прогрес, особливо в галузі історії, підвищив інтерес публіки до цієї теми. Перші успіхи археології, які лише частково підтверджували давні міфи (яскравим прикладом є розкопки Трої), розбудили в суспільстві жагу до історичних відкриттів і сенсацій.

В Німеччині була своя атмосфера. Наполеон III зазнав військової поразки і потрапив у полон, у Парижі -- чергова революція... А Пруссія приєднує себе Ельзас і Лотарингію, королівства Саксонію, Баварію і Вюртемберг. 18 січня 1871 року Отто фон Бісмарк проголосив створення Другого рейху, де Вільгельм I прийняв титул імператора (кайзера) Німеччини. Зусиллями канцлера Бiсмарка країна об'єдналася вперше за... Ось тут постає перша проблема суперечностей науки та суспільних запитів. Річ у тому, що насправді у 1871 році ніякого відродження єдиної німецької держави не відбулося. Схожу проблему паралельно переживала й об'єднана Італія, яка мала дуже опосередковане відношення до давньої Римської імперії.

З розрізнених дрібних і великих територій Бісмарк створив єдину державу. Серед цього різноманітного населення дійсно можна виявити спільну мову, фольклор та традиції, але Священну Римську імперію можна було б лише умовно прив'язати до цієї території. Так почали формуватися міфи про "золотий вік німецької нації", який, за чутками, існував у доісторичні часи (оскільки історичні джерела не підтверджують цього). Згодом ці міфи стали популярними серед одного австрійського художника та мільйонів добровольців, які готові були боротися за ідею "великої Німеччини" під час Першої світової війни і в наступні десятиліття.

Коли Гітлер захопив владу, концепція про те, що німецька нація єдина зберегла "чистоту давньої арійської раси, яка є прародителькою людської цивілізації на Землі", перетворилася на основну державну ідеологію. СС, або воєнізовані формування Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (НСДАП), стали зразком для уявлення про расову чистоту. В їхній склад приймали лише тих, хто суворо відповідав критеріям цієї расової теорії.

У таких умовах не викликає подиву, що керівник СС, рейхсфюрер Генріх Гімлер, вирішив започаткувати організацію, яка б надала наукове обґрунтування цим теоріям. Існує припущення, що таким чином цей хитромудрий рейхсфюрер прагнув зміцнити свої позиції серед найближчих соратників Гітлера, який на закритих засіданнях з задоволенням обговорював велич історії арійської раси. Тепер Гімлер міг би отримати багато цікавих матеріалів для розмови з фюрером.

1 липня 1935 року, за підтримки СС та особисто Генріха Гіммлера, в Німеччині було засновано науково-освітнє товариство "Спадщина предків". Назва цього товариства красномовно вказувала на його основну мету — глибоке вивчення історії, культури та традицій німецького народу. Однак, як відомо, кадри відіграють вирішальну роль. Першим керівником товариства став Герман Вірт — голландський науковець, до ідей якого в офіційній науці ставилися з певною недовірою. Проте він зміг повністю реалізувати себе у рамках расової теорії Третього рейху. Саме його ініціативою були проведені дослідження, що підтверджували перевагу арійської раси, які стали основою роботи "Аненербе".

З 1937 року організація "Аненербе" перейшла під контроль СС, а Гіммлер отримав титул куратора цієї спільноти. Відбулося оновлення в керівництві: новим президентом став Вальтер Вюст, який обіймав посаду декана філософського факультету в Мюнхенському університеті. Генеральним секретарем, який фактично відповідав за організацію роботи "Аненербе", був призначений Вольфрам Зіверс — особа, до якої ми ще повернемося. У цей період також було переглянуто статут товариства, відповідно до якого основними цілями діяльності "Аненербе" стали:

У дослідженнях брали участь усі громадяни Рейху. У 1939 році президентом товариства став Генріх Гіммлер, а "Аненербе" стало підрозділом СС, отримуючи безмежне фінансування для своїх проектів, автором яких часто був сам Гіммлер. Щорічні асигнування для "Аненербе" становили близько мільйона рейхсмарок. З цього часу діяльність "Аненербе" розширилася за межі дослідження німецької історії, охопивши всю індоарійську спільноту (тепер відому як індоєвропейську, що є предками більшості населення світу). Члени товариства "Аненербе" отримали можливості для кар'єрного зростання в німецьких університетах та наукових закладах.

Є версія, що теми для досліджень виникали в ході розмов Гіммлера з Гітлером. Звідси такі оригінальні напрямки як пошук золота у німецьких річках або намагання вивести витривалого східного коня.

Гіммлер виступав як один із основних ідеологів і пропагандистів концепції заміни "зовнішнього християнства", яке, на його думку, заважало справжній арійській расі, на давні арійські вчення та культи. Однак для реалізації цієї ідеї потрібно було знайти відповідні артефакти. З метою виявлення "арійських предків", стародавніх знань та втрачених скарбів, організація "Аненербе" провела близько десятка експедицій в різні частини світу — від Близького Сходу до Скандинавії, Болівії, Тибету та Парагваю.

"Аненербе" розпочало свою діяльність з п'яти наукових центрів, що зосереджували увагу на історії, філології та етнографії. Однак за десятиріччя активної роботи організація виросла до 45 дослідницьких установ. Це свідчить про прагнення відповідати вимогам фюрера. Проте, питання наукової цінності проведених досліджень залишається під сумнівом.

Однією з найтемніших глав в історії "Аненербе" є їхня участь у жахливих експериментах над людьми, які проводилися в концентраційних таборах. У Дахау, наприклад, Зигмунд Рашер займався дослідженнями, пов'язаними зі змінами гіпертонічного тиску, виконуючи завдання для Люфтваффе – німецьких військово-повітряних сил. У результаті цих жорстоких експериментів, що насправді були тортурами, постраждали близько 500 ув'язнених, і частина з них загинула.

Август Гірт у концентраційному таборі Нацвайлер-Штрутгоф проводив експерименти з хімічною зброєю на людях. Він також свідомо вбив 80 осіб, щоб відправити їхні скелети до університету в Страсбурзі.

Нюрнберзький трибунал не визнав "Аненербе" як організацію винною, однак окремі її учасники отримали звинувачення. Зокрема, у справі лікарів був притягнутий до відповідальності Вольфрам Зіверс, якого засудили до смертної кари за проведення експериментів на людях.

Найбільш вкритою різноманітними конспірологічними теоріями досі є робота товариства "Спадщина предків" у сфері археології. До "Аненербе" часто зверталися археологи, яким не вистачало фінансування для реалізації своїх проектів. Тому в рамках діяльності "Аненербе" в різних точках Європи справді було проведено якісні наукові дослідження пам'яток -- як кам'яного віку, так і пізнього Середньовіччя. Також було проведено ряд етнографічних експедицій, зокрема до фінляндської частини Карелії, де були записані звичаї місцевих племен -- вони, на думку науковців "Аненербе", могли мати відношення до давніх звичаїв нордичної раси.

Як вже згадувалось раніше, організація "Аненербе" також проводила експедиції своїх найзапекліших прихильників у різні куточки планети — від Ісландії до Близького Сходу та Тибету. Їх метою було знайти свідчення, що підтверджують існування найдавнішого нордичного письма (зокрема, вони намагалися видати наскельні малюнки у Швеції за такі докази), а також визначити ключову роль нордичної раси у становленні Римської імперії (досліджуючи римські фортеці від Румунії до Іраку). Крім того, вони шукали свідчення, які могли б підтвердити теорію, що Будда є нащадком стародавніх арійців, які, за легендами, нападали на Японію та Китай більше чотирьох тисяч років тому. Природно, сучасна наука спростувала більшість із цих припущень.

Слід зазначити, що експедиції представників "Аненербе" до історичних місць і музеїв окупованої Європи часто закінчувалися мародерством культурних цінностей. "Аненербе" також займалося дослідженням археологічних пам'яток на території України, зокрема в Криму, де, за свідченнями, діяло 18 наукових установок цієї організації. Однак більшість їхніх наукових досягнень були втрачені через бойові дії.

Історія "Аненербе" є яскравим прикладом того, як наука функціонувала в умовах тоталітарного режиму, що спирався на ідеологічний фанатизм. З одного боку, цей режим інвестував у наукові дослідження, що відкривало нові можливості для дослідників, які раніше були обмежені у своїй діяльності. З іншого боку, можливість швидкого кар'єрного зростання для тих, хто підтримував режим, привела до залучення до наукового середовища осіб, яких нині можна було б охарактеризувати як "екстраординарних" науковців. Ці люди були готові підтверджувати найабсурдніші теорії, лише б задовольнити запити нацистської еліти.

Товариство "Аненербе" ілюструє жорстокість та цинічність нацистського режиму, що не вагався проводити наукові дослідження на живих істотах. Після закінчення війни стало популярним досліджувати різноманітні містичні аспекти, пов'язані з діяльністю нацистів, адже сам режим надавав для цього чимало приводів. Можливо, керівництво Рейху дійсно сприймало давні магічні практики всерйоз. Діяльність "Товариства вивчення історичних старожитностей" стала справжнім джерелом для тих, хто шукає сенсацій у цій темі. Внаслідок цього навколо "Аненербе" виникло безліч легенд і теорій, що не завжди відповідають дійсності.

Насправді, крім ідеологічних експериментів, творчості різноманітних фріків і відвертого окультизму, "Аненербе" також займалося серйозними науковими дослідженнями. Ці досягнення є важливим ресурсом для сучасних науковців, які прагнуть продовжити розвиток науки, що спирається на об'єктивні факти, тобто на справжню науку.