Вчені стверджують, що органічні сполуки на Марсі неможливо зрозуміти без урахування можливості існування життя.

Вона не могла з'явитися тільки за участю небіологічних процесів.

У 2025 році вчені заявили про виявлення довголанцюгових органічних молекул, які називаються алканами, у стародавніх породах Марса. Під час нового дослідження група вчених під керівництвом Олександра Павлова з Центру космічних польотів Годдарда NASA заявили про те, що первісний вміст цих молекул, до того, як радіація зруйнувала більшу їхню частину, важко пояснити одними лише небіологічними процесами, повідомляє Science Alert.

Проте, це не свідчить про те, що виявлені алкани підтверджують наявність життя на Марсі. Висновки дослідників ґрунтуються на моделях, що ілюструють, як радіація з часом руйнує органічні сполуки. Однак аналіз показує, що для підтвердження цього відкриття необхідно провести більш глибоке дослідження.

Алкани, знайдені на Марсі, можуть бути залишками довгих ланцюгових жирних кислот, що на Землі переважно, але не виключно, утворюються живими істотами.

Зразок, отриманий марсоходом Curiosity, виявив вміст алканів на рівні приблизно 30-50 частин на мільярд, що не є значним показником. Проте науковці вирішили дослідити, якою могла бути їхня первісна концентрація.

Камберлендський аргіліт перебував на поверхні Марса, піддаючись впливу сильного випромінювання близько 80 мільйонів років. Це поступово руйнувало органічні речовини в породі. У лабораторії дослідники провели серію експериментів, які дозволили оцінити швидкість руйнування попередників алканів під впливом випромінювання, отримавши набагато вищу вихідну концентрацію -- від 120 до 7700 частин на мільйон (ppm).

Після цього вони розглянули небіологічні механізми осадження та утворення, які могли призвести до їхньої появи. Ці процеси включали перенесення з міжпланетного пилу, метеоритів, випадання атмосферного серпанку, гідротермальну хімію і серпентинізацію.

Проте навіть разом ці процеси не змогли досягти очікуваного початкового вмісту молекул.

"Наш метод дозволив нам виявити, що за консервативними оцінками, аргіліт Камберленда містив від 120 до 7700 ppm довгих ланцюгів алканів та/або жирних кислот до впливу іонізуючого випромінювання. Ми підкреслюємо, що такі значні концентрації довгих алканів не можуть бути пояснені жодним із відомих абіотичних джерел органічних сполук на давньому Марсі", -- зазначили дослідники.

Раніше вчені вивчили дані з шести приладів, встановлених на три апарати, і знайшли нове пояснення того, куди могла подітися вода, що існувала на Марсі в минулому. Вони вважають, що пилові бурі виштовхують воду в атмосферу Червоної планети, де вона активно руйнується цілий рік.