Шлях до перетворень в українській науці

Олександре, сьогодні Ви є одним з провідних фахівців у галузі відкритої науки в Україні, колишнім президентом Eurodoc та координатором значних міжнародних проєктів, що сприяють реформуванню освітньої та наукової системи в Україні. Як все починалося?

Можливо, найкраще почати з моїх студентських років у Львівській політехніці. На п'ятому курсі я вперше відвідав "дорослу" наукову конференцію, яка справила на мене сильне враження. Презентації та обговорення були настільки захопливими, що я одразу вирішив організувати власну конференцію, присвячену комп'ютерним наукам та інженерії. Ідея швидко знайшла своїх прихильників, і незабаром, у 2009 році, я заснував у рідному університеті Міжнародний молодіжний науковий форум "Litteris et Artibus", який став багатопрофільним. До початку війни у 2014 році цей форум перетворився на велику міжнародну подію з особливою атмосферою: науковці з різних дисциплін і країн збиралися разом, щоб обговорювати важливі виклики в сфері науки, суспільства та технологій. Важливо зазначити, що серед "ключових" доповідачів часто були досвідчені вчені, а не лише молоді фахівці. У період з 2009 по 2021 рік я організував 10 таких форумів, в яких взяли участь близько 5000 молодих науковців з 42 країн світу.

25 листопада 2010 року, Львів. У рамках відкриття форуму відбулася церемонія запуску повітряних кульок. Перед тим, як відпустити їх у небо, учасники написали на кожній кульці свої імена та країни.

Звучить вражаюче. Який учасник залишив найяскравіше враження?

Якщо не гуглити... Пригадую яскравий виступ професора Абдулли Яваса з Університету Вісконсину в Медісоні (США) про фінансові бульбашки, цікаві доповіді Хідекі Івакі з Університету Кіото Сангіо (Японія), Тоні Рос-Геллауера з Технічного університету Граца (Австрія), мого друга Гарета О'Ніла - амстердамського ірландця, а також колег з Туреччини та Вроцлавської політехніки (Польща), які стали постійними учасниками нашого форуму. З багатьма з них ми й досі співпрацюємо у різних проєктах. Були, звичайно, і не дуже приємні ситуації, коли, наприклад, хтось із іноземних учасників губив паспорт. Тоді це було стресово, а зараз згадую з усмішкою.

Чи мали підтримку в цій діяльності?

Львівська політехніка відіграла важливу роль у проведенні форуму, виступивши як офіційний університетський партнер, що надав приміщення та підтримку видавництва для публікації матеріалів. Я ініціював організацію форуму спершу в ролі голови Комісії з науки Колегії та профкому студентів і аспірантів, а згодом — як голови Ради молодих вчених, активно залучаючи ці спільноти до процесу. Особливо хочеться подякувати нашим спонсорам, зокрема компаніям SoftServe та Samsung R&D Institute Ukraine, адже їхня підтримка дозволила запрошувати цікавих доповідачів з-за кордону та розвивати захід. Крім того, ми розпочали переклад скорочених версій україномовних матеріалів на англійську, що стало новинкою для України, адже таку практику до нас не застосовували. Ми швидко усвідомили, що це відкриває нові горизонти для міжнародної наукової дискусії. Про англомовні публікації та наукометричні бази почали говорити лише після підписання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС у 2014 році.

21 листопада 2013 року, місто Львів. Під час урочистого відкриття форуму в актовій залі головного корпусу Львівської політехніки пролунали ноти студентського гімну "Gaudeamus".

У 2012 році я отримав грант Президента України для обдарованої молоді, який допоміг підтримати наш форум. Церемонія вручення гранту проходила в Києві, і, за планом, його мав вручати тодішній прем'єр-міністр Микола Азаров - ще пам'ятаєте такого? Я дуже не хотів тиснути йому руку, тому вигадав привід терміново повернутися до Львова, і грант мені вручили "технічно", без усієї урочистої частини. Багато присутніх дивувалися і не розуміли, як можна відмовитись від фото з Миколою Яновичем!

Але я трішки відволікся. Цей грант дозволив мені запросити до Львова представників кількох міжнародних громадських організацій.

Це початок історії вступу в Eurodoc? Розкажіть про цю організацію.

Саме так. Однією з запрошених організацій була Eurodoc - Європейська рада аспірантів та молодих науковців. Це міжнародна асоціація, що об'єднує національні організації молодих вчених із 24 країн Європейського Союзу та Ради Європи, представляючи приблизно мільйон молодих науковців з усього континенту. Ця інформація була надзвичайно важливою для нас, оскільки в 2012 році в Україні розпочався процес створення всеукраїнської ради молодих учених, яка могла стати потенційним членом Eurodoc. Я активно долучався до цього процесу і незабаром став заступником голови цієї ради. Таким чином, листопадове видання "Litteris et Artibus" 2013 року стало платформою для попередніх переговорів щодо вступу України до Eurodoc.

Цікаво, що останній день того форуму співпав із початком Євромайдану, що стало справжнім шоком для російських учасників. Пам'ятаю професора Пельменьова (таке прізвище важко забути), який щиро намагався переконати мене у безперспективності євроінтеграції. Це звучить майже абсурдно, але до 2014 року росіяни та білоруси були частими відвідувачами форуму. Також були учасники з Ірану...

Давайте повернемося до Eurodoc. Яким чином відбувався процес вступу?

Усе відбулося навесні 2014 року, після завершення Революції гідності та початку військових дій. У Будапешті планувалася чергова конференція Eurodoc, на яку була запрошена українська делегація, до якої входили я та моя колега Олена Гоменюк. Ми були повністю занурені в атмосферу війни, і тому спокійний та безтурботний Будапешт контрастував з нашими переживаннями та настроями. Проте представники Eurodoc активно цікавилися ситуацією в Україні, і ми відчували їхню підтримку. Формальну заявку на вступ, яка виявилася доволі складною, ми подали заздалегідь. Під час конференції я представив нашу українську Раду молодих вчених та відповів на запитання учасників. Після цього нас з Оленою попросили вийти з залу на час голосування, і коли нас знову запросили повернутися, ми дізналися, що Україна вже стала членом Eurodoc.

28 березня 2014 року в Будапешті Олександр Березко ділиться інформацією про українську Раду молодих вчених з учасниками конференції Eurodoc. На фото Олена Гоменюк займає місце перше зліва.

Таким чином, Україна вже понад десять років є частиною Eurodoc. Які переваги це принесло для нас?

Участь України в Eurodoc стала ключовим елементом євроінтеграції для української наукової молоді, що дозволила отримати безпосередній доступ до найкращих практик. Ми змогли ознайомитися з ідеями та ініціативами, які в Україні почнуть активно обговорювати лише через кілька років. Однак найважливішим аспектом була можливість брати участь у дискусіях на європейському рівні. На той момент Eurodoc вже мав значний досвід і вплив.

організація стала важливим партнером у взаємодії з ключовими стейкхолдерами Європейського Союзу в галузі науки та освіти. Починаючи приблизно з 2017 року, вплив цієї організації значно зріс завдяки новим, амбітним лідерам, які активно підтримали оновлену політику Єврокомісії щодо науки та інновацій, зокрема в контексті відкритої науки. Як фахівець у сфері веб-технологій і учасник спільноти з відкритим кодом, я завжди відчував близькість до теми відкритості. Можливо, саме ця зацікавленість допомогла мені швидко оцінити потенціал відкритої науки, що спонукало мене активно долучитися до відповідних ініціатив, зокрема обратися послом відкритої науки Eurodoc в Україні.

3 квітня 2019 року, Брюссель. У рамках Щорічних загальних зборів Eurodoc відбулося голосування. У центрі уваги - українська делегація.

Поділіться додатковою інформацією про концепцію відкритої науки. Які її основні переваги?

Відкрита наука - це не якась "нова" чи "особлива" наука, що заперечує існуючі підходи, а швидше, більш відкритий спосіб організації наукових процесів і поширення знань (відкритий доступ, відкриті дані, відкрите рецензування тощо). Вона спрямована на розвиток співпраці між вченими та широкою аудиторією. Відкрита наука має чимало важливих переваг, таких як підвищення достовірності наукових результатів, ефективності досліджень і максимізація впливу науки на суспільство. Вона також здатна допомогти подолати глобальні кризи і може стати основою для прийняття обґрунтованих рішень у часи невизначеності. Наприклад, відкрита наука відіграла критичну роль під час боротьби з COVID-19. В умовах війни в Україні та післявоєнного відновлення, пріоритезація відкритої науки (як і науки загалом) стала рекомендацією від усіх - від Європейських академій до міністрів науки країн G7.

Чи пробували Ви сприяти розвитку відкритої науки в Україні?

Ми досягли значних успіхів за цей час. Протягом кількох років я координував роботу Eurodoc у сфері відкритої науки (з 2020 року – як член правління організації), що дозволило мені налагодити потужну мережу контактів у цій області. Завдяки цим зв'язкам мені та моїм колегам вдалося створити наш перший міжнародний консорціум і подати заявку на великий міжнародний грант, орієнтуючись на розвиток відкритої науки в Україні. На жаль, перша спроба не увінчалася успіхом, проте 1 серпня 2020 року я отримав чудову новину: наша заявка OPTIMA була визнана переможною, і моя команда отримала майже мільйон євро для реалізації наших задумів.

Цей проєкт став одним із трьох перших значних ініціатив у рамках програми Erasmus+, які були координовані українськими фахівцями, і став першим досвідом такої координації для мого університету. Нестача досвіду була компенсована нашим ентузіазмом. Однак варто зазначити, що це був, напевно, найскладніший час для запуску проєкту — спочатку пандемія, а потім початок повномасштабної війни… Проте, завдяки нашій діяльності у тиловому Львові, ми змогли продовжити проєкт у 2022 році (продовжили його на рік) та реалізувати заплановані заходи: курси з відкритої науки в чотирьох українських університетах (які відвідали тисячі студентів і аспірантів), онлайн-платформу для відкритого рецензування, Український форум відкритої науки та інші ініціативи. Особливо хочу висловити вдячність команді Національного офісу Erasmus+ в Україні за їхню постійну підтримку.

Окремою "родзинкою" проєкту OPTIMA стала участь Національного антарктичного наукового центру, який був відповідальний за акцент проєкту на проблемах зміни клімату. Відкрита наука сприяє подоланню кліматичної кризи, тож зв'язок тут цілком логічний. Співпраця з НАНЦ дала нам змогу організувати прямі ефіри зі станцією "Академік Вернадський" в Антарктиці в межах кампанії з підвищення обізнаності про проблеми зміни клімату та відкриту науку.

16 жовтня 2023 року, місто Грац. У Технічному університеті Граца відбувся навчальний семінар учасників проєкту OPTIMA.

Проте найзначнішим досягненням проєкту OPTIMA, хоч і не зовсім очевидним, стало інше. У 2021 році мене запросили колеги з Міністерства освіти і науки України координувати розробку Національного плану відкритої науки. Завдяки обміну знаннями у рамках OPTIMA та експертам з нашого консорціуму, нам вдалося створити цей план всього за п'ять місяців. Проте затвердження документа затрималося до жовтня 2022 року внаслідок початку великої війни. Цей план відіграє суттєву роль у розвитку відкритої науки на національному рівні і навіть був згаданий у звіті Ukraine Report 2023, на основі якого Єврокомісія рекомендувала Європейській раді ініціювати переговори про вступ України до ЄС.

22 лютого 2024 року в Порто відбувся перший форум національних представництв CoARA. На заході пройшла панельна дискусія, в якій взяли участь керівники національних осередків CoARA з різних європейських країн. Олександр Березко займає четверте місце зліва в рядку учасників.

Гарно, Національний план створено. Але що з його реалізацією?

Національний план у нас до 2030 року, тож процес ще триває. Але вже зроблено чимало. У червні 2022 року мене на рік обрали президентом Eurodoc (я став першим президентом з України), і це дало мені більше можливостей шукати шляхи допомоги Україні та залучати до цього ключових партнерів в ЄС. Ми не забували й про відкриту науку та суміжні напрямки. Одним із нових фокусів стало покращення оцінювання наукової діяльності та участь у створенні і роботі CoARA - глобальної коаліції з цього питання. Проблеми з оцінюванням роботи вчених, зокрема зловживання кількісними наукометричними показниками, як-от h-index і імпакт-фактор, були визначені як одна з основних перепон для розвитку відкритої науки, тож ця тема зараз дуже актуальна. Саме цією проблемою займається новий проєкт Open4UA, який я координую вже більше року, створюючи основи для реформ на національному та інституційному рівнях в Україні. Трансфер знань від наших партнерів з ЄС в межах цього проєкту був важливим під час розробки нової методики оцінювання науки в Україні, яку МОН анонсувало наприкінці листопада цього року (кажу це як секретар робочої групи, яка цим займалася).

15 січня 2025 року, Київ. Зліва направо: Григорій Мозолевич, генеральний директор Директорату розвитку науки МОН, Денис Курбатов, заступник міністра освіти і науки, та Олександр Березко -- лідери робочої групи з розроблення нової методики оцінювання наукової діяльності.

Що ми можемо очікувати від вас і ваших колег найближчим часом? Які проекти зараз у вас на порядку денному?

По-перше, це стосується прогресу в оцінюванні наукових досягнень в рамках коаліції CoARA. У 2003 році я започаткував створення Національного підрозділу Коаліції з розвитку оцінювання наукової діяльності в Україні (CoARA Chapter Ukraine). Разом з Ольгою Полоцькою, виконавчою директоркою Національного фонду досліджень України, ми стали співголовами і активно працюємо над його розвитком.

21 листопада 2024 року, Львів. У головному корпусі Львівської політехніки відбудеться Український форум відкритої науки, який збереться в актовій залі.

Інший важливий проєкт - Українська мережа відтворюваності (Ukrainian Reproducibility Network, UARN), яку ми заснували в листопаді 2024 року в межах Українського форуму

Відкрита наука. Національні мережі відтворюваності є консорціумами, що спрямовані на вдосконалення наукових практик шляхом забезпечення високої якості досліджень, зокрема в аспектах відтворюваності, повторюваності та відкритості наукової діяльності. Вони займаються організацією освітніх заходів, популяризацією найкращих практик, підтримкою досліджень у сфері відтворюваності та просуванням принципів відкритої науки. UARN також слугує важливим інструментом для інтеграції української освітньо-наукової системи в міжнародну академічну спільноту, оскільки нині активно формується глобальна мережа національних центрів.