Рівно 90 років тому, Михайло Грушевський пішов з життя за таємничих обставин | Еспресо

Рівно дев’яносто років тому, 24 листопада 1934 року, у Кисловодській лікарні, що носила ім’я О. Рикова, відійшов у вічність Михайло Грушевський. Цей видатний український історик і літературознавець водночас залишався суперечливою постаттю в політичному та громадському житті країни.

Цю інформацію можна знайти в статті, присвяченій Грушевському, яка була опублікована в журналі Telegraf.

За словами журналіста Сергія Махуна, "батько-засновник української державності насправді був противником незалежності України", тривалий час вважаючи, що Україні слід залишатися у федеративних відносинах з Росією, на умовах автономії. Лише на початку 1918 року, під тиском обставин, коли більшовицькі війська наближалися до Києва, Центральна Рада, очолювана науковцем та політиком, проголосила суверенітет Української Народної Республіки (УНР).

Найбільш жахливою, або, скоріше, найсумнішою "помилкою" Центральної Ради під керівництвом Михайла Грушевського стала демобілізація українізованих військових, які складали кілька сотень тисяч солдатів та офіцерів з значним бойовим досвідом. Важливо було лише організувати ці ресурси, – зазначає Telegraf.

Проте, Грушевський не вірив, що Україні потрібно буде вступати у війну з Росією чи з будь-ким іншим. Це призвело до трагічних подій під Крутами, окупації значної частини країни червоними військами, а в підсумку до їхнього вторгнення в Київ і масових розстрілів тисяч городян.

Після гетьманського перевороту, здійсненого Павлом Скоропадським, політична діяльність Грушевського припинилася.

Пересуваючись через Галичину, він потрапляє в Європу, але його перебування в еміграції триває недовго. Грушевський звертається до радянських властей з проханням про дозвіл повернутися і займатися науковою діяльністю. 7 березня 1924 року він разом із дружиною та донькою повертається до Києва. Знову оселяється на вулиці Паньківській, 9, проте вже в флігелі, оскільки розкішний будинок, що належав родині Грушевських, був знищений більшовиками в лютому 1918 року. Він також матиме дачу в Китаєві.

У 1931 році його примусять залишити своє місце проживання та переїхати до Москви.

Читайте також: Грушевський. Наш Михайло Сергійович (частина І, частина II, частина III).

В цілому Грушевський проведе в Радянському Союзі близько десяти років.

Він справді продовжує займатися науковими дослідженнями, хоча не завжди має для цього свободу. За його діяльністю уважно стежать, незважаючи на те, що цей визнаний у світі історик володіє титулом подвійного академіка в радянських Всеукраїнській та Всесоюзній академіях наук.

У 1931 році, перебуваючи в Москві, Грушевський потрапив до слідчого ізолятора, де йому погрожували наслідками для його доньки, Катерини Грушевської. Вчений змушений був зізнатися в антирадянських діях, але згодом відкликав свої свідчення.

9 вересня 1934 року Михайло Сергійович разом із дружиною Марією Сильвестрівною та донькою Катериною Михайлівною вирушили на відпочинок і лікування до Кисловодська, де оселилися в санаторії КСВ (Комісія сприяння вченим). На початку жовтня вчений захворів на пневмонію. 12 жовтня йому провели першу операцію з видалення карбункулу, яку здійснив головний лікар, що за своєю спеціальністю не був хірургом - дивний збіг обставин, як зазначає Telegraf.

Український дослідник Юрій Шаповал, котрий першим виявив архівні матеріали, що стосуються фінального етапу життя Михайла Грушевського, зазначав:

Звернімо увагу на те, що в медичній документації зазначено про чотири випадки "хірургічного втручання". 16 листопада було проведено переливання крові, отриманої від Катерини Михайлівни. 19 листопада стан М. Грушевського різко погіршився. 22 листопада відбулося нове переливання, знову ж від доньки, але цього разу це не допомогло. 24 листопада лікарі зафіксували: "Смерть на фоні прогресуючої серцевої недостатності".

У проукраїнських середовищах невдовзі виникне теорія стосовно насильницької загибелі академіка.

Некролог Михайла Грушевського у московській газеті "Правда", Фото: відкриті джерела

Грушевського похоронять на Байковому кладовищі в Києві, проте без особливих церемоній.

Ознайомтеся також: Єдина спадкоємиця голови УНР: історія життя та драматичних подій "маленької професорівни" Катерини Грушевської.