Різдвяні свята: їхнє існування та соціальна значимість для України.

Фото: EPA/UPG

Проте не варто проблемою дехристиянізації обтяжувати лише радянську минувшину. Адже маємо приклади цілком вільних країн, де так само - а може навіть і більше - Різдвяні свята майже втратили християнський вимір. Відповідальність за прищеплення у суспільстві християнських традицій лежить не на державі, але в першу чергу на самому суспільстві, на кожному окремому християнинові. Це завдання для наших сімей, для наших спільнот, для наших Церков.

Сьогодні Різдво в Україні асоціюється здебільшого з народними традиціями та фольклором. Однією з найпоширеніших звичаїв є різдвяна вечеря з дванадцятьма пісними стравами, що є характерною лише для слов'янських культур, тоді як у романських, германських чи скандинавських народів вона практично відсутня. Чимало звичаїв і обрядів Святвечора мають язичницьке коріння, зокрема ритуали, пов’язані з кутею, ворожіннями, дідухами, а також різноманітними прикметами. Протягом історії Церква намагалася надати цим звичаям християнське значення, наприклад, асоціюючи 12 страв із 12 Апостолами. Однак багато людей не знають про цю християнську інтерпретацію різдвяних традицій. Більшість християн, що святкують Різдво, не завжди чітко розрізняють християнські практики від язичницьких, а деякі навіть не вважають це важливим. Отже, пастирям ще належить провести чимало катехизацій на тему Різдва, його значення та обрядів, які з ним пов’язані.

Однак у тих сім'ях, де Різдвяні традиції зберігаються разом із міцними основами християнства, яке є основним, ми спостерігаємо гарні християнські звичаї, як під час Святвечора, так і в рамках інших Різдвяних свят. Народжений Ісус Христос дійсно стає центральною фігурою цього святкування, а молитви та участь у Богослужіннях набувають істотного значення. Давні, навіть язичницькі традиції не слід відкидати; їх варто адаптувати до християнських цінностей, як це робилося протягом всієї історії християнства. Таким чином, християнство проникає в культуру, стає її основою, формує її структуру і наповнює змістом.

Георгій Коваленко, священник ПЦУ: "Різдво Христове дуже схоже на те, що відбувається з нами сьогодні"

Якщо розглянути суспільний аспект та значення Різдва Христового в сучасній Україні, то можна стверджувати, що воно має, або повинно мати, глибокий символізм для політики та суспільства. Як колись у Віфлеємі з'явилось нове Життя, так і Україна вже тривалий час прагне відновлення та нового початку. Подібно до того, як ізраїльтяни чекали на зміни та Месію, українське суспільство також жадає перетворень. Чи базуються ці очікування на Христі? На жаль, це не є поширеним явищем, що нагадує очікування більшості ізраїльтян, які сподівалися на політичного Месію, здатного визволити їх від римського гніту та відновити колишню велич Ізраїльського царства. Натомість Христос, що прийшов у світ, приніс зовсім інші цінності — мир, любов та Боже спасіння. Він відкрив двері до Небесного Царства, яке існує незалежно від земних держав. І серед людей знайшлися ті, хто повірив у Нього, пішов за Ним і поширив Його навчання та вістку про спасіння по всьому світу.

Сьогодні Україні не вистачає лише змін ззовні. Досвід минулих років свідчить, що цього недостатньо, і іноді навіть мало що змінюється на краще. Необхідні внутрішні, суттєві трансформації, а також повернення до християнських цінностей в суспільстві — таких як любов до ближнього, чесність, взаємоповага, справедливість, братерство і рівність всіх перед Богом і законом. Мудрість також є важливою. Якщо ми прагнемо нових лідерів для України, вони повинні бути мудрими та далекоглядними, готовими, як Христос, присвятити своє життя служінню народу.

Різдво Христове є для нас джерелом натхнення і символом глибоких цінностей. Ісус Христос, народжений у скромній сім'ї та вихований у звичайному середовищі, створював своє Царство, спираючись на принципи любові, правди, миру і доброти, а також самопожертви. Все це Він робив заради свого народу та його спасіння — це була головна мета Його приходу в цей світ. Сподіваємося, що Господь надихне тих, хто покликаний представляти народ і здійснювати зміни в Україні, щоб вони діяли з мудрістю, далекоглядністю та шанобливим ставленням до інших. Найголовніше — з любов'ю до всіх громадян цієї країни. Нехай це Різдво спонукає нас до змін у наших серцях, наближаючи їх до Бога, адже саме в серцях людей починаються істинні перетворення — незалежно від того, йдеться про релігійні, політичні чи суспільні зміни.