Роман Блонський: Наука стала основою його існування – спогади про видатного українського науковця Івана Васильовича Блонського з нагоди 75-річчя з дня народження – Блоги | OBOZ.UA

Іван Блонський належить до числа видатних науковців Національної академії наук України.

В історії науки назавжди залишаться записаними імена дослідників, які подарували людству нові енергетичні ресурси, засоби зв’язку, інноваційні матеріали та нові можливості для транспорту. Кожна людина, в тій чи іншій мірі, зобов'язана науковим досягненням, які стали можливими завдяки технологічному прогресу та принципам наукового мислення.

Наука відігравала і продовжує відігравати визначальну роль у нашому бутті. Згадаймо слова видатного німецького фізика Макса Борна: "Ми хочемо, щоб наша прекрасна наука знову служила винятково для добра людей і її не використовували для зла заради цілей політики, що вже своє віджила".

Істина полягає в тому, що Україна завжди була осередком геніальних ідей та інновацій. Однак, через відсутність власної державності протягом багатьох століть, багато видатних українських науковців залишалися в тіні, їхні імена часто не пов’язували з національною ідентичністю. В останні роки, особливо в період незалежності, з'явилося безліч публікацій, книг і медійних проектів, присвячених нашим вченим, які зробили значні внески в науку та техніку. Україна вже може пишатися багатьма з них, але, на жаль, ще існує чимало маловідомих або зовсім невідомих постатей.

Необхідно пам’ятати про наших сучасників, які внесли значний, а іноді й вирішальний вклад у різноманітні сфери, зокрема, в сучасну фізику. Відомі результати досліджень вчених одного з найдавніших наукових установ Національної академії наук України – Інституту фізики – охоплюють численні області, такі як ядерна фізика, фізика напівпровідників, фізика твердого тіла та рідинних кристалів, фізична і квантова електроніка, а також фізика плазми. На різних етапах історії Інституту фізики працювали видатні науковці світового рівня, які сприяли здобуттю слави цього академічного закладу. Протягом останніх п’ятдесяти років тут здійснювалися ґрунтовні дослідження в нових напрямках, таких як фізика конденсованих станів, включаючи фізику м’якої речовини; нанофізика й наноелектроніка; фізика лазерів, нелінійна та сингулярна оптика; фізика поверхні, а також емісійна і плазмова електроніка. Виникла нова генерація талановитих науковців, які, навіть у непростих умовах війни, підтримують авторитет цього наукового центру, що славиться своїми традиціями та високою науковою культурою не лише в Україні, але й за її межами.

Серед визначних постатей цієї наукової спільноти особливе місце займає Іван Васильович Блонський – видатний експериментатор у галузі фізики, доктор фізико-математичних наук (1990), професор (з 1993), лауреат державної премії в області науки і техніки (1994, 2003) та член-кореспондент Національної академії наук України (з 1997 року). 23 червня 2025 року він відзначив би своє 75-річчя, проте, на жаль, Іван Блонський пішов з життя 10 грудня 2024 року.

Багатогранний фізик-дослідник.

Народився Іван Васильович Блонський 23 червня 1950 року в селі Серафинці на Покутті (Городенківщина, Івано-Франківська область) у батька Василя і матері Марії Блонських. Батько довгий час був дяком у сільській церкві, пізніше - вчителем співів. Упродовж майже 40 років організовував у селах Городенківщини народні хори, чим заслужив добру пам'ять в односельчан і жителів сусідніх сіл. Мати працювала в школі. Батьки Блонські виховали чотирьох дітей: трьох синів і доньку. Всі діти отримали вищу освіту (в традиціях села). Старший син Роман майже 30 років був головним лікарем Городенківської лікарні, кандидат медичних наук, заслужений лікар УРСР. Василь - інженер-будівельник, працював на Закарпатті. Сестра Михайлина - вчитель української мови і літератури в Городенківській середній школі.

Іван Блонський у 1967 році завершив навчання в Серафинецькій середній школі, отримавши золоту медаль. Середня освіта відіграє важливу роль у становленні особистості, закладаючи основи для майбутніх досягнень. Після цього він вступив на фізичний факультет Чернівецького державного університету (нині Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича). У 1972 році, після успішного завершення університету, Іван продовжив своє навчання в аспірантурі Інституту фізики Академії наук УРСР (тепер Інститут фізики НАН України), де захистив кандидатську дисертацію в 1978 році, а докторську – у 1990 році. У 1993 році йому було присвоєно звання професора, а невдовзі – статус Соросівського професора. Того ж року він став завідувачем лабораторії фотоакустики та оптики, а з 2005 року очолив відділ фотонних процесів і став керівником центру колективного користування обладнанням "Лазерний фемтосекундний комплекс" НАН України.

Уся кар'єра та наукова діяльність Івана Васильовича Блонського нерозривно пов'язана з Інститутом фізики, де з 1975 року він займав різні посади, зокрема молодшого, старшого та провідного наукового співробітника, а також очолював лабораторію фотоакустики та оптики. У період з 1994 по 2004 рік Блонський також виконував обов'язки заступника директора Інституту фізики НАН України.

Іван Васильович Блонський - різносторонній фізик-експериментатор. Він працював у різних наукових напрямах: фізики твердого тіла, фізики екситонів, нелінійної оптики та спектроскопії квантово-розмірних структур, фотоакустики, фізики наноструктур, прецизійної лазерної обробки функціональних матеріалів, взаємодії коротких надпотужних лазерних імпульсів із матеріалами різної природи.

Наукові досягнення професора Блонського можна підсумувати наступним чином (без прив'язки до конкретного хронологічного порядку): він вперше дослідив специфіку реалізації фотоакустичного ефекту в пористому кремнії; розробив новаторські діагностичні методи, що базуються на інтеграції люмінесцентної, адсорбційної та фотоакустичної спектроскопії та мікроскопії; виявив основні механізми, які формують закономірності екситонного поглинання світла у напівпровідниках з шаруватою структурою; відкрив ефект фотогенерації звуку з надзвичайною інтенсивністю під час імпульсного фотозбудження наночастинок CdS, які були інкорпоровані у власних пустотах цеолітних матриць; також створив модель, яка пояснює природу спостережуваного явища з позицій генерації "дихальних" акустичних мод в ансамблі перегрітих термоізольованих напівпровідникових наночастинок (за що отримав Державну премію України у 1994 році).

Використовуючи комбінацію методів фотолюмінесценції, термолюмінесценції та тунельної люмінесценції, було досліджено, як квантово-розмірні ефекти та структурні порушення впливають на генераційні, транспортні та рекомбінаційні процеси в наноструктурах, як неорганічного, так і органічного походження. У наночастинках кремнію було виявлено та проаналізовано, як розмір впливає на ефективність електронного оже-розсіювання, а також нові механізми локалізації електронних збуджень, характерні для квантових точок і дротів. Для квантових точок було запропоновано та експериментально підтверджено наявність ефекту "двотактного зарядового поршня", який активується електронним оже-процесом (подвійний електронний перехід) і стає причиною "самовиштовхування" носіїв заряду з фотозбуджених наночастинок кремнію, що призводить до їх локалізації на зовнішніх оксидних оболонках.

Увів у дiю унiкальний для України широкодiапазонний лазерний фемтосекундний комплекс. З його використанням на прикладi наночастинок благородних металiв дослiдив вплив фактора просторового обмеження на динамiчнi електроннi процеси. Дослiдив особливостi поширення фемтосекундних лазерних iмпульсiв у iзотропних середовищах: вiд моменту розвитку оптичної керрiвської нелiнiйностi через стадiю самофокусування, утворення плазми, фiламентацiю променя (розбиття суцiльного променя на дискретнi треки) до руйнування матерiалу з появою i поширенням ударних хвиль, що супроводжують руйнування. До речі в 2023 році Нобелівську премію з фізики отримали науковці П'єр Агостіні, Ференц Крауш та Анн Л'Юльє. Їх нагородили за експериментальні методи, які генерують аттосекундні імпульси світла для вивчення динаміки електронів у матерії. Вони показали спосіб створення надзвичайно коротких імпульсів світла, які можна використовувати для вимірювання швидких процесів, під час яких електрони рухаються або змінюють енергію, при цьому в своїх працях вони посилалися і на роботи Івана Васильовича Блонського.

Іван Васильович з величезною теплотою та захопленням згадував про своїх вчителів, які залишили слід у його шкільному житті, а також про викладачів університету. Прийшов момент, і він сам став науковцем і педагогом. Паралельно він обіймав посаду професора на кафедрі загальної фізики фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Завдяки його зусиллям було підготовлено три докторські та одинадцять кандидатських дисертацій. Іван Васильович також активно працював як керівник і учасник проектів, фінансованих Українським науково-технологічним центром, а також Фондом цивільних досліджень і розвитку (CRDF). Він є співавтором двох монографій та багатьох наукових статей, кількість яких перевищує сотню.

Неабиякий організаторський талант проявляв професор Блонський в організації і проведенні наукових конференцій з фізики напівпровідників, з фізики функціональних матеріалів упродовж не одного десятка років. За його участі конференції мали високий науковий рівень, на них збиралися фахівці високого класу, завжди була насичена освітянська і культурна складова. Не обходились такі конференції без товариської вечері, на якій імпровізований тамада (Іван Васильович) багато розповідав учасникам про рідну землю, про людей, про історію.

Була і художня частина - спів українських пісень, які так любив співати Іван Васильович. Багато сил віддавав вчений науково-організаційній діяльності: він був членом наукових рад НАН України з проблем: "Лазерна фiзика, лазернi технологiї"; "Фiзика напiвпровiдникiв", "Фiзика твердого тiла"; членом робочої групи програми НАН України "Наносистеми, наноматерiали, нанотехнологiї", входив до складу редколегiй "Українського фiзичного журналу", "Semiconductor Physics. Quantum Electronics. Optoelectronics".

Вчений мав незліченні нагороди та люблячу родину

Наукові досягнення Івана Васильовича Блонського відзначені численними нагородами від державних та наукових організацій. Серед найзначніших визнань варто зазначити отримання у 2011 році звання "Заслужений діяч науки і техніки". Раніше, у 1993 та 2004 роках, професор Блонський був удостоєний державних премій у сфері науки і техніки. У 2001 році він також отримав Подяку від прем'єр-міністра України, а у 2010 році - Почесну грамоту від Президії НАН України за свої наукові внески. У 2020 році Іван Васильович став лауреатом премії імені Антоніни Прихотько за свою роботу "Розробка нових лазерних методик і функціональних матеріалів для фемтосекундної оптики".

Колись Сергій Вавилов, видатний засновник наукової школи в галузі фізичної оптики, зазначив: "Історія науки не може обмежуватися лише дослідженням розвитку ідей; вона повинна також враховувати живих людей з їхніми унікальними рисами, талантами та впливом соціальних умов, країни та епохи". У цьому світлі варто згадати про Івана Васильовича Блонського. Передусім, варто відзначити його привабливі людські якості, такі як доброта, доброзичливість, активна життєва позиція та почуття гумору.

Іван Васильович вважав себе віруючою особою, і його родина часто відвідувала Церкву Святого Миколая. Варто зазначити, що його старший брат Роман активно сприяв відновленню цієї святині на Аскольдовій.

Наукові досягнення Івана Васильовича в значній мірі були наслідком його природного таланту, високої кваліфікації та невтомної праці. Наукова діяльність займала центральне місце в його житті. Проте, незважаючи на свою зайнятість, він був добре обізнаний з історією рідного краю, вивчав минуле України, її культуру та політику, а також мав глибокі знання української літератури. Іван Васильович завжди був бажаним і шанованим учасником наших творчих заходів, присвячених вшануванню колег, відзначенню їхніх досягнень та святкуванню днів народження друзів з інших пов’язаних фізичних інститутів, які традиційно проходили на третьому поверсі нашого інституту.

Іван Васильович, разом зі своєю дорогою дружиною Тамарою, яка понад три десятиліття викладає історію в школі, завжди мав надійну підтримку. Завдяки їй він зміг впевнено дивитися в майбутнє, адже вона була поруч у всі його важкі та радісні моменти. Вони разом пройшли через 44 роки спільного життя, виховавши двох синів – Романа та Олега, які завжди підтримують батьків.

Старший син Роман є доктором медичних наук, Заслуженим лікарем України та провідним науковим співробітником клініки спортивної та балетної травми ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України". Він спеціалізується на спортивній медицині та має вищу категорію як ортопед-травматолог. Роман також виконує обов'язки президента асоціації спортивної медицини України (ASMU). У своїй практиці він займається лікуванням травм і захворювань опорно-рухового апарату, зокрема у спортсменів, а також у військових, враховуючи сучасні виклики. Разом із дружиною Юлією, до якої Іван Васильович мав глибокі почуття, вони виховують сина Олександра — давноочікуваного внука, любові до якого Іван Васильович не міг стримати. Молодший син Олег став незамінним помічником батька в останні роки його життя, активно підтримуючи його в усіх наукових та творчих проектах.

Іван Васильович був патріотом своєї Батьківщини, завжди займав чітку громадянську позицію, був видатним вченим, великим сином покутського краю. В червні 2024 році Іван Васильович був прийнятий в члени Наукового товариства ім. Шевченка.

Найскладніші втрати — це втрата людей, які були тобі близькими: тих, з ким ти разом долав виклики, розділяв думки, співпрацював і разом досягав певних успіхів. Однією з таких людей був Іван Васильович Блонський.

"Світла і вічна пам'ять, Тобі, дорогий чоловік, батько, дідусь та друже". Від найближчих.