Поділилася інформацією про давні гендерні ролі: дослідники вивчили жувальну гумку, що датується 6000 роками.

Одну жувальну гумку могли використовувати кілька осіб.

Неолітичні люди, напевно, насолоджувалися жуванням жуйки так само, як сьогоднішні діти, які шукають розваг. Ці залишені жувальні засоби можуть пролити світло на захоплюючі аспекти життя людей, які жили 6000 років тому, згідно з повідомленням Science Alert.

Смола, отримана з березової кори, є найстарішим відомим синтетичним матеріалом. Наші предки застосовували її для з'єднання рукояток з кам'яними лезами, відновлення керамічних виробів, а також як жувальний засіб під час виконання різних робіт.

"Хоча точні причини жування смоли поки що не встановлені, вважається, що це робили з лікувальними намірами, адже вона містить природні компоненти, які виявляють антимікробні властивості", -- зазначила команда археологів на чолі з Анною Вайт з Копенгагенського університету у своїй статті.

У процесі дослідження науковці проаналізували 30 фрагментів смоли, виявлених у дев'яти різних локаціях Альп, в основному в населених пунктах поблизу озер. Серед цих зразків 12 були грудками, і більшість із них мали сліди жування.

Клейкі речовини накопичують зразки навколишнього середовища. У смолі, яку жували люди, виявляються мікроби з ротової порожнини того, хто її жує, а також частинки їжі, що застрягли між зубами. Деякі з цих частинок містили ДНК насіння льону (Linum usitatissimum) і маку (Papaver somniferum), хоча залишається незрозумілим, чи вживався мак в їжу або ж використовувався для отримання опіоїдних ефектів.

У 19 зразках людської ДНК збереглися настільки відмінно, що дослідники змогли встановити стать особи, яка споживала смолу.

Наявність ДНК людини та мікроорганізмів ротової порожнини в окремих зразках свідчить про те, що смолу жували, іноді — кілька осіб. Аналіз ДНК людини дозволяє визначити стать осіб, які вжили смолу, що відкриває нові можливості для вивчення гендерних звичаїв минулих епох. Крім того, ДНК рослин і тварин допомагає з'ясувати, яким був раціон харчування в ті часи, а також можливе використання різних харчових добавок, - зазначили дослідники.

Вчені знайшли чоловічу ДНК у 10 кам'яних знаряддях, у яких смола використовувалася як клей. Жіноча ж ДНК була присутня в смолі, яку використовували для ремонту трьох вивчених під час дослідження керамічних виробів.

Можливо, процес жування відігравав ключову роль при обробці смоли, адже вона затвердіває при охолодженні. Жування, навпаки, пом’якшує матеріал. Однак варто зазначити, що слина, яка додається до смоли, зазвичай знижує її адгезійні властивості, які можуть відновитися лише після повторного нагрівання.

"[Це] може бути причиною, чому в зразках з рукоятками та керамічною смолою виявляється менше ДНК оральних мікробів у порівнянні з деякими предметами, які були "пожовані", -- зазначили дослідники."

Раніше вчені відтворили зовнішній вигляд двох чоловіків, які жили 2500 років тому на території сучасної Індії. Дослідження їхніх останків дає змогу пролити світло на секрети цієї загадкової індійської культури.