Що таке інтелектуальне волонтерство і чому воно надзвичайно важливе для України?

Изображение: EPA/UPG

Дати надію людині - це теж допомога

Одного разу мені зателефонував знайомий офіцер, і з його слів зрозумів, що потрібно терміново залишити всі справи і вирушити до нього. Коли я прибув, він несподівано сказав: "Я не зможу жити після війни. Не зможу дивитися на вдів і сиріт. Коли все закінчиться, я покину це життя". Підсумовуючи нашу багатогодинну бесіду, я запропонував йому рішення: після закінчення війни створити окремий департамент в благодійному фонді, де він зможе присвятити себе допомозі вдів і сиріт. А зараз йому слід робити все можливе, щоб таких випадків було якомога менше. Він подякував мені за підтримку, а я задумався: "Яка ж це підтримка? Я ж не приніс дронів чи медичних засобів". Мабуть, дати надію людині — це теж форма допомоги.

Так, власне, і розпочалась моя історія інтелектуального волонтерства та викладання предмету "Суспільний розвиток: ментальне здоровʼя нації". Хоча ще раніше, на початку повномасштабного вторгнення, була зустріч з офіцерами капеланської служби, які є випускниками Полтавської богословської семінарії. Хлопці були настільки виснажені війною, що потребували спілкування. Пам'ятаю, з одним із них обговорили фентезі "Хроніки Нарнії" Клайва Льюїса.

Ціль лекцій предмету "Суспільний розвиток: ментальне здоровʼя нації" - показати, як ми можемо одне одному давати саме дієву надію. Поділитись з людиною навичками, знаннями, навчити її створювати блага, а не лише споживати - це складний процес, але без цього Україні не вижити.

Сьогодні джерелом сили для досягнення перемоги в бою є уявлення про життя після здобуття успіху.

Війна забирає найкращих з нас. Я мав друга, який також навчався в Полтавській семінарії і був капеланом Збройних Сил України. Ми могли годинами обговорювати питання розвитку нашої країни, судову та освітню реформи. Його мрія полягала в побудові відновленої, сучасної та розквітлої України. На жаль, він загинув... Згодом я дізнався, що Марко часто ділився суттю наших розмов з іншими, і тоді я усвідомив, що моя роль полягає не лише в навчанні, а й у тому, щоб стати підтримкою та порадником для них. Так виникла ідея створення курсу з суспільного лідерства для військовослужбовців. Адже справжня сила перемагати в сьогоднішніх битвах походить з ясного бачення життя після нашої Перемоги.

Наприклад, у Сполучених Штатах Америки особливу увагу приділяють вдосконаленню науки лідерства. Тут акцентують на вмінні формулювати цілі, створювати стратегічне бачення, будувати команди та розвивати корпоративну культуру. Цей підхід слугує ключем до інтелектуального прогресу нації.

Інтелектуальне волонтерство виступає як важливий аспект розвитку особистості військовослужбовця, сприяючи формуванню його як критично мислячої особи. Крім того, воно допомагає у створенні його національної та професійної ідентичності.

Філософія України виникає в укриттях на сході країни.

Моя остання битва була пов'язана з викладанням курсу філософії українства у військових підрозділах.

Цей шлях був складним, адже потрібно було довести військовому командуванню значущість обговорення національної ідеї України під час пауз між боями та розмірковування над стратегією її реалізації в державі. Це стало особливо актуальним на фоні того, як політики роками використовували національну ідею для досягнення влади. Насправді, філософія України зароджується в бліндажах на сході країни.

Хоча конспект лекцій з цього предмету займає 340 сторінок, він ще не дописаний. Ми продовжуємо в дискусіях біля Лиману і Куп'янська писати філософію українства. Говоримо вільно з військовими про минуле, сьогодення і майбутнє України. Це не тільки лекції, йдеться про дискусії, суперечки, критику, зневіру.

Головне, що потрібно почути наприкінці лекції, це: "Так, наш розум не втратив своїх здібностей, ми все ще здатні мислити про ту країну, в якій існуємо".

Українські збройні сили потребують значної кількості інтелектуальних ресурсів.

На заняттях проходять глибокі обговорення щодо еволюції держави, а саме на передовій я зустрічаю інтелектуалів, які мають ясне уявлення про майбутнє України. Їхня думка вплине не лише на офіцерів і солдатів, а й на викладачів Інституту суспільного розвитку.

Спостерігаю постійний попит на інтелектуальні знання. Інтелектуали повинні залишатися активними у цій сфері, адже наш супротивник вміє маніпулювати свідомістю людей, і наслідки такого впливу можуть бути вкрай серйозними.

Протилежністю знань і мудрості є залежність особистості. Це виявляється у небажанні жити повноцінно, у спробах замкнутися в собі. Обмеженість цілей веде до безсенсовного існування та нестачі сили для подолання труднощів і страждань.

Це моя боротьба, моя місія як освітнього лідера. Вона полягає в тому, щоб дбати про духовний та інтелектуальний розвиток тих, хто виборює нашу свободу. Я усвідомлюю просту істину: те, що я пишу і обговорюю з військовими, також пронизане жахами цієї війни.