Що означає концепція ''правильного батьківства на 30%'' і яким чином вона сприяє розвитку дітей?

Батьки по всьому світу відчувають мовчазний тиск в потребі виховати дитину правильно. Від встановлення розпорядку дня до управління часом перед екраном, від шкільних завдань до емоційного благополуччя - всюди ми чуємо про постійні вимоги бути ідеальними батьками.

Але є думка, що лише 30% виховання має бути "правильним", щоб дитина дійсно розвивалась. Так, лише 30%. Не 100%, і навіть не 80%. Ця ідея ґрунтується на психологічних дослідженнях, хоч і суперечить поширеним переконанням. Що насправді означають ці 30%, звідки походить ідея та як це розуміння може змінити все як для дітей, так і для їхніх батьків, пише сайт The Time of India.

Тиха революція у психології

Ідея 30% належить доктору Дональду Віннікотту, британському педіатру та психоаналітику середини 20-го століття. Він запровадив концепцію "достатньо хорошої матері" - фразу, яку зараз часто замінюють на "достатньо хороших батьків".

Дослідження виявило, що якщо батьки адекватно реагують на потреби своєї дитини щонайменше 30% часу, цього цілком достатньо для забезпечення здорового емоційного та психологічного розвитку. Це зовсім не означає, що нехтування дитиною протягом 70% часу є прийнятним. Скоріше, це підкреслює, що дитина не потребує ідеальної уваги постійно; важливо, щоб вона отримувала стабільну любов, підтримку і виправлення, що створює відчуття безпеки і сприяє її сильному розвитку.

Діти засвоюють більше знань через свої помилки, аніж через досягнення ідеалу.

На перший погляд, 30% можуть здаватися незначними зусиллями. Але насправді важливіше не стільки кількість витраченого часу, скільки якість та постійність. Дітям необхідно мати можливість стикатися з маленькими невдачами, відкладати задоволення і навіть зустрічатися з непорозуміннями. Це процес, завдяки якому їхній мозок стає сильнішим. Коли ситуації не йдуть за планом, але відновлення супроводжується підтримкою і любов'ю, діти вчаться вирішувати проблеми, бути терплячими і управляти своїми емоціями.

Відсутність ідеального виховання стає простором для найважливіших життєвих уроків. Якби батьки завжди робили все "правильно", діти виростали б непідготовленими до реального життя, де часто все йде не так.

Батьки також знаходять зцілення, коли відмовляються від прагнення до ідеальності.

Ця ідея також непомітно зцілює і батьків. Багато батьків виросли з власними емоційними прогалинами. І, намагаючись дати своїм дітям краще життя, вони несуть у собі почуття провини, коли зазнають невдачі. Але коли наука каже, що "достатньо робити все правильно 30% часу", це дозволяє батькам відкинути почуття провини та обрати більш стійкий ритм.

Це дозволяє нам залишатися людьми, відчувати втому, плутанину, розчарування і водночас зберігати любов. Насправді, щире вираження цих емоцій та їх прийняття сприяє розвитку більш глибокого емоційного інтелекту у дітей.

Істина щодо 70%: це не поразка, а здатність до адаптації.

Якщо лише 30% вважається "правильним", чи означає це, що решта 70% є неправильними? Зовсім ні. Ці 70% охоплюють все: від експериментів і невдач до спонтанних моментів, пропущених сигналів і навіть висловлення "Я не знаю, як діяти далі". Це простір, де життя розвивається без чітко встановленого сценарію. І це зовсім не погано — навпаки, це має велике значення. Це навчає нас адаптивності, здатності підлаштовуватися та приймати, що стосунки можуть еволюціонувати, не руйнуючись.

Раніше OBOZ.UA опублікував 8 надійних рекомендацій, які допоможуть заохотити вашу дитину до навчання, навіть якщо вона не має до цього бажання.