Революція в сенсорному сприйнятті. Дослідники виявили, що у людини може бути до 33 різних органів відчуття.

Сучасні наукові дослідження рішуче оскаржують традиційну концепцію Арістотеля, котрий визначав лише п'ять основних сенсорних відчуттів людини.

Нещодавні дослідження нейробіологів, зокрема експертів з Кроссмодальної лабораторії в Оксфорді, вказують на те, що наша система сприйняття є значно більш складною, ніж вважалося раніше, і включає від 22 до 33 різних органів чуття.

Людина не обробляє зір, слух чи нюх ізольовано. Сприйняття світу є мультисенсорним процесом, де одні відчуття безпосередньо впливають на інші. Наприклад, професор Чарльз Спенс зазначає, що певні аромати шампуню можуть змінити тактильне сприйняття волосся -- запах троянди змушує нас відчувати його більш шовковистим. Навіть смак їжі, як-от малини чи м'яти, є результатом складної взаємодії язика та носа, оскільки на язиці просто не існує рецепторів для таких складних відтінків.

Серед нових відчуттів, які вивчають вчені, особливу увагу привертає пропріоцепція — це здатність усвідомлювати положення своїх кінцівок у просторі без необхідності їх бачити. Іншим важливим аспектом є інтероцепція, що дозволяє нам відчувати внутрішні стани організму, такі як серцебиття, голод або активність м'язів. Навіть те, що ми звикли називати дотиком, насправді є складною комбінацією відчуттів температури, болю, свербежу та механічного тиску.

Цікавим є те, як вестибулярний апарат взаємодіє з зором. Наприклад, коли літак піднімається на висоту, пасажири можуть відчути, що передня частина салону піднімається, хоча візуально вона залишається на одному рівні. Це явище виникає через те, що мозок об'єднує інформацію, отриману з вестибулярних органів і зору, створюючи єдине відчуття нахилу. До речі, авіаційний шум також впливає на смакові відчуття: на борту томатний сік здається смачнішим, оскільки білий шум знижує сприйнятливість до солі та цукру, але не заважає відчуттю "умамі" – пікантного смаку, яким славляться помідори.

Центр дослідження органів чуття при Лондонському університеті продовжує вивчати ці явища, показуючи, як зміна одного з параметрів, наприклад, звуку власних кроків, може вплинути на відчуття легкості або тяжкості тіла. Ці результати сприяють не лише глибшому розумінню функціонування мозку, але й розвитку нових реабілітаційних методів для пацієнтів, які пережили інсульт і іноді втрачають основне "відчуття володіння" своїми кінцівками.