Сірка може слугувати позитивним індикатором наявності життя.

Зазвичай, коли вчені шукають ознаки життя у спектральних лініях далекої планети, то вони звертають увагу на вуглекислий газ, кисень та воду. Проте виявляється, навіть сірка може бути ознакою того, що на небесному тілі присутні живі істоти.

Астрономи визнали сірку як можливий ключовий показник, що допомагає звузити коло пошуку життя на інших небесних тілах. Хоча сама по собі сірка не є чітким знаком наявності життя, високі рівні діоксиду сірки в атмосферах планет можуть вказувати на їхню непридатність для життя. Це дозволяє науковцям відкидати такі світи з подальшого аналізу.

Відкриття позаземного життя залишається однією з найважливіших цілей сучасної астрономії. Однак це дуже складне завдання. Космічний телескоп James Webb навряд чи зможе виявити біосигнатури -- атмосферні гази, що виробляються живими організмами на сусідніх планетах. Аналогічно, майбутня обсерваторія Habitable Worlds зможе оцінити лише обмежену кількість потенційно придатних для життя екзопланет.

Однією з основних труднощів, з якими стикаються астрономи, є часто недостатня яскравість спектрів біосигнатур. Для вирішення цієї проблеми вони акцентують увагу на потенціалі планет для підтримки життя, зокрема, досліджуючи наявність водяної пари в їхніх атмосферах. Планета, що має значний обсяг водяної пари, може виявитися більш сприятливою для виникнення життя.

Проте виявлення лише води ускладнює ситуацію. Наприклад, важко провести відмінність між Землею та Венерою, спираючись лише на аналіз атмосферних спектрів, оскільки їхні характеристики дуже схожі, якщо враховувати тільки водяну пару.

Нещодавно команда астрономів опублікувала результати свого дослідження в журналі Science Advances, в якому вони виявили новий потенційно корисний газ для визначення придатності світів для життя: діоксид сірки. У теплих і вологих планетах, таких як Земля, рівень діоксиду сірки залишається низьким, оскільки цей газ вивітрюється з атмосфери під час дощів. На противагу цьому, на Венері також спостерігається малий вміст діоксиду сірки, оскільки ультрафіолетове випромінювання від Сонця перетворює його на сірководень в верхніх шарах атмосфери, що призводить до його осадження в нижчих шарах.

Планети, що обертаються навколо червоних карликових зір, мають унікальний сценарій розвитку. Ці зірки випромінюють лише невелику кількість ультрафіолетового світла, завдяки чому діоксид сірки може залишатися в верхніх шарах атмосфери сухих, непридатних для життя світів. Червоні карлики привертають особливу увагу, оскільки вони є найчисленнішими зірками в нашій Галактиці. Багато з найближчих зоряних систем, як-от Проксима Центавра та TRAPPIST-1, містять планети, що обертаються навколо червоних карликів, що робить їх ідеальними об'єктами для подальших досліджень на предмет можливого життя.

Цей інноваційний метод, що включає аналіз діоксиду сірки, не визначає планети, здатні підтримувати життя, але дозволяє виключити ті, які навряд чи можуть бути придатними. Якщо на кам'янистій планеті, що обертається навколо червоного карлика, виявляється велика концентрація діоксиду сірки, це може свідчити про те, що світ є сухим і спекотним, з щільною атмосферою та обмеженими запасами води, подібно до умов на Венері.

Такі світи можуть бути менш пріоритетними в розшуках життя. У той же час, якщо на планеті спостерігається низький рівень діоксиду сірки, це може вказувати на те, що її варто уважніше вивчити з метою виявлення водяної пари та можливого існування життя.

Пошуки життя на інших планетах вимагатимуть великих дослідницьких зусиль і непохитної рішучості. Будь-який метод, включно з аналізом рівня діоксиду сірки для впорядкування списків кандидатів, є надзвичайно цінним у цій справі.