Смерть не є фіналом існування. Наприклад, деякі бактерії здатні "існувати" навіть після загибелі організму: в чому ж їхня секретна здатність?

Вчені з'ясували, що загиблі бактерії можуть розкладатися, даруючи своє тіло як прощальний жест для своїх побратимів.

Деякі штами бактерій виробили спосіб забезпечення сусідніх клітин навіть після своєї смерті. Для цього вони залишають після смерті "бенкет поживних речовин" як спадщину, яку інші бактерії можуть надалі використовувати для виживання і зростання, пише Science Alert.

Відкриття було зроблено командою з Даремського університету у Великій Британії. У своїй роботі вчені спостерігали за поведінкою колоній лише одного виду мікробів -- Escherichia coli. Утім, учені вважають, що отримані ними результати, ймовірно, застосовні й до інших видів, а можливо й організмів.

У Фокус. Технології тепер має свій Telegram-канал! Підписуйтеся, щоб бути в курсі найновіших і найцікавіших новин з галузі науки!

У своїй роботі вчені використовували комбінацію методів візуалізації, статистичного аналізу та вимірювань росту бактерій. У результаті вченим вдалося ідентифікувати фермент під назвою Lon-протеаза, який розбирає білки й перетворює їх на простіші пептиди для використання клітинами.

Слід зазначити, що фермент Lon-протеаза вже мав репутацію за свою здатність до розщеплення і регулювання білків. Проте це вперше, коли вчені зафіксували його активність, що триває навіть після загибелі клітини. Це відкриття підкреслює важливість ферменту не лише для організму, в якому він виробляється, а й для інших сусідніх бактерій.

Дослідники підкреслюють, що їхнє відкриття висвітлює несподівані аспекти біохімії, що відбуваються після смерті, змінивши таким чином наше уявлення про переробку поживних речовин. У процесі дослідження команда також створила бактеріальні штами, позбавлені гена протеази Lon, і це продемонструвало, що цей фермент відіграє ключову роль у поведінці мікроорганізмів після загибелі. Проте навіть без Lon-протеази бактерії здатні отримувати вигоду від наявних поживних речовин, хоча і не здатні самостійно виробляти ці ферменти.

Дослідники підкреслюють, що це є приклад колективної соціальної адаптації: бактерія розвинулася не лише для того, щоб забезпечити своє виживання, а й для того, щоб принести користь своїм клонам навіть після власної загибелі, використовуючи деякі з природних процесів переробки. Як зазначає співавтор дослідження, біохімік Мартін Канн з Даремського університету, ці процеси продовжують діяти після смерті організму, оскільки вони еволюціонували саме для цієї мети.

Передбачається, що цю ідею насправді можна розвинути ще більше: дослідження зелених водоростей і опалого листя вже показали, що інші організми можуть проявляти схожі риси, помираючи й розкладаючись певним чином, щоб допомогти навколишньому середовищу.

Хоча бактерії, можливо, не можуть залишити після себе сімейний будинок або одноразову суму грошей своїм найближчим друзям і родичам, схоже, вони все одно можуть робити внесок у спільноту бактерій, і вони дійсно запрограмовані на це.

Автори дослідження зазначають, що знадобляться додаткові дослідження, щоб розвинути ідею, але в кінцевому підсумку в майбутньому люди, ймовірно, навіть зможуть контролювати деякі з цих посмертних процесів.