У Марокко виявили найстарішого цераподового динозавра, якому приблизно 165 мільйонів років.

Міжнародна команда палеонтологів знайшла в горах Середнього Атласу залишки найдавнішого у світі представника цераподових динозаврів, що належить до середньоюрського періоду.

Міжнародна команда вчених з університету Сіді Мохамед Бен Абделла, Бірмінгемського університету та Лондонського музею природознавства зробила значне відкриття в сфері палеонтології. Дослідники знайшли рештки найдавнішого відомого представника цераподових динозаврів, зокрема орнітисхій.

У 2020 році на території формації Ель-Мерс III, неподалік від села Булахфа в горах Середнього Атласу в Марокко, була зроблена важлива знахідка. Виявлені викопні рештки представляють собою фрагмент лівої стегнової кістки динозавра, що належить до батонського ярусу середньоюрського періоду, приблизно 165-160 мільйонів років тому.

Докторка Сюзанна Мейдмент, яка працює в Лондонському музеї природознавства та Бірмінгемському університеті, разом із своїми колегами зазначає, що цераподи становлять різноманітну групу динозаврів з орнітоподібними рисами, що існували на всіх континентах. Вони виконували суттєву роль у екосистемах крейдяного періоду. Перші представники цієї групи пересувалися на двох ногах, маючи передні кінцівки, пристосовані для захоплення їжі. До пізнього крейдяного періоду у гадрозаврів і цератопсів з'явилося чотириноге пересування та складні жувальні механізми, що дозволило їм стати домінуючими рослиноїдними істотами в північній півкулі.

Цераподи складаються з двох основних груп: орнітопод, до яких належать негадрозавридні ігуанодонтіани та качкодзьобі гадрозавриди, а також маргіноцефалів, що включають рогатих цератопсів з комірами та пахіцефалозаврів з куполоподібними головами.

Хоча цераподи стали відомими за часів крейдяного періоду, їхні залишки з юрського періоду зустрічаються значно рідше. Декілька знахідок слідів середнього юрського періоду свідчать про те, що великі орнітоподи, ймовірно, ігуанодонтіани, вже тоді існували, проте їхні скелетні залишки залишаються важкодоступними для вивчення.

Формація Ель-Мерс III, в якій нещодавно були виявлені нові залишки, складається з яскравих зелено-червоних аргілітів, що містять велику кількість скам'янілостей. Раніше в цьому регіоні вже знаходили рештки найдавнішого та першого африканського анкілозавра Spicomellus afer, а також одного з найстаріших стегозаврів Adratiklit boulahfa.

Знайдений зразок є не тільки найстарішим цераподом, відомим на сьогодні, але й другою знахідкою представника цієї групи, датованою середньоюрським періодом, у світовому контексті. Попри те, що знахідка є фрагментарною, вона демонструє ряд характерних ознак, серед яких – стегнова кістка з відокремленою шийкою та звуження між головкою і великим вертлюгом. Ці особливості однозначно ідентифікують її як церапода та відрізняють від інших представників неорнітисхій.

Вчені підкреслюють, що подальші дослідження формації Ель-Мерс III в Марокко є критично важливими для вивчення середньоюрської радіації у орнітозаврів. Результати цих досліджень були опубліковані 12 березня 2025 року в науковому виданні Royal Society Open Science.

Це відкриття суттєво доповнює наше уявлення про еволюцію цераподових динозаврів і дає можливість краще зрозуміти ранні етапи розвитку цієї важливої групи. Щоб вивчити початкові стадії еволюції цераподів і подолати численні філогенетичні суперечності, які виникають у різних дослідженнях, необхідно отримати нові зразки, особливо з регіонів, що досі були недостатньо вивчені.