У нашій ДНК приховані неактивовані "сили" – дослідження.

Ці гени пов'язані з процесом сплячки у ссавців, і дослідники виявили їх також у людському організмі.

Генетики виявили в людському ДНК гени, які відповідають за здатність ссавців до сплячки. У тварин, що здатні перебувати в цьому стані, спостерігаються особливості контролю метаболізму та захисту від інсультів. Дослідники зараз вивчають можливості використання цих "суперсили" для лікування людей, як повідомляє LiveScience.

Дослідження очолив професор генетики людини в Університеті Юти Крістофер Грегг. За результатами роботи його команди у журналі Science було опубліковано дві наукові статті:

Сплячка, відома також як гібернація, характеризується зниженням швидкості обміну речовин і кровообігу. Коли ссавці виходять з цього стану, їх мозок отримує посилене кровопостачання. У нормальних умовах це могло б призвести до виникнення інсультів. Проте тварини розвинули механізми, що дозволяють їм безпечно покидати гібернацію, уникаючи таких ризиків.

Також деякі ссавці мають сезонну інсулінорезистентність. Вони використовують її, щоб швидко набрати вагу перед зимовою сплячкою. І після виходу з неї засвоєння інсуліну повертається в норму. Ці та інші властивості тварин генетики хочуть застосувати для лікування людських хвороб.

Для вивчення генетичних аспектів обрали лабораторних мишей породи C57BL/6 та тринадцятисмугих ховрахів (Ictidomys tridecemlineatus). Миші не впадають у сплячку, проте можуть перебувати в стані, схожому на неї – заціпенінні. Ховрахи ж, навпаки, гібернують з жовтня по березень.

І стан заціпеніння у мишей, а також гібернація у ховрахів можливі завдяки специфічному набору генів. Серед них можна виділити такі: Fto, Irx3, Irx5, Ucp1 і Pparα. Ці гени також присутні в людському геномі. Для їх активації або деактивації в експериментальних тваринах використовували ділянку ДНК, відому як Fto-Irx::hibE1-5. Цей "активатор" відсутній у людей.

Коли за допомогою методології редагування геному CRISPR генетики видалили з ДНК мишей відрізок Fto-Irx::hibE1-5, ці лабораторні гризуни втратили здатність до заціпеніння. Дослідження підтвердило припущення вчених, що вся справа у "активаторі" і саме через його відсутність люди не можуть розкрити потенціал генів, відповідальних за метаболізм.

Це не свідчить про те, що для запобігання інсультам чи лікування діабету можна просто внести активатор Fto-Irx::hibE1-5 у людський геном. Організм набагато складніший, ніж може здатися на перший погляд. Тому попереду ще чекає безліч досліджень, хоча команда Університету Юти, безсумнівно, відкрила новий і багатообіцяючий напрямок.

Секвенування геномів набирає популярності як важливий інструмент для ідентифікації, лікування та профілактики захворювань. У Великій Британії, наприклад, заплановано проводити генетичний аналіз усім новонародженим. Цю ініціативу реалізує Національна служба охорони здоров'я (NHS). Британський уряд вважає, що такий підхід дозволить не лише виявляти потенційні загрози, але й зменшити витрати на медичне обслуговування завдяки запобіганню хворобам.