У Сірчаній печері виявили найбільшу кількість павутиння у світі, на якому мешкають 111 тисяч павуків (фото)

Дослідники виявили у Сірчаній печері найбільшу кількість павутиння на планеті, де в густій темряві проживає 111 тисяч павукоподібних. Ця печера знаходиться глибоко під землею на межі між Албанією та Грецією.

За словами дослідників, така незвичайна колонія являє собою величезну павутину, яка була сплетена в найтемнішому відрізку печери. Площа цієї павутини становить 106 квадратних метрів, вона тягнеться вздовж однієї зі стін вузького проходу з низькою стелею. По суті, павутина є клаптиковою ковдрою з тисяч окремих лійкоподібних павутин, пише Live Science.

Дослідник з Угорського університету Трансільванії, Іштван Урак, зазначає, що це є першим підтвердженням колоніального способу життя двох відомих видів павуків. Також, ймовірно, ця павутина є найдовшою у світі.

"Природа продовжує дивувати нас безліччю несподіванок," - зазначає Урак.

Павучий мегаполіс знаходиться всередині Сірчаної печери, де під час окислення сірководню у ґрунтових водах утворюється сірчана кислота.

Дослідники виявили, що в цій колонії проживає два різних види павуків: лійковий ткач домашній (Tegenaria domestica) та павук-птахоїд Prinerigone vagans. Це найбільша відома колонія таких павуків, і раніше науковці не мали уявлення про можливість їхньої співпраці.

Відомо, що лійкові ткачі та P. vagans часто обирають території поблизу людських житлових зон, проте їхня взаємодія є особливою.

Дослідники зазвичай припускають, що лійчасті ткачі будуть нападати на P. vagans, однак недостатнє освітлення в печерах може негативно впливати на зорові здібності павуків.

Замість цього павуки полюють на мошок, що живляться білими мікробними біоплівками. Сірчана печера наповнена струмком, багатим на сірку, який живиться природними джерелами. Цей струмок насичує печеру сірководнем, що сприяє виживанню мікробів, мошок та їхніх хижаків.

Таким чином, дієта, насичена сіркою, сприяє підвищенню різноманітності мікробіомів павуків у порівнянні з їхніми родичами, що мешкають на поверхні.

Молекулярний аналіз показав, що павуки з печери генетично відрізнялися від своїх родичів. Це свідчить про те, що комахи адаптувалися до свого незвичайного середовища проживання.

Часто ми вважаємо, що маємо повне уявлення про певний вид і знаємо про нього все, проте нові відкриття можуть нас здивувати. Деякі організми виявляють вражаючу генетичну адаптивність, яка зазвичай проявляється лише в екстремальних ситуаціях. Такі обставини здатні викликати поведінку, яка не спостерігається за звичайних умов, -- зазначили дослідники.

Нагадуємо, що таємниця незвичайних зигзагів у павутині розкрита. Досить довго науковці не могли зрозуміти, звідки беруться ці загадкові фігури у павукових сітках. Проте, у новому дослідженні, здається, їм вдалося знайти пояснення цьому явищу.