Дослідники виявили, що у неолітичний період війна була тісно пов'язана з ритуальними актами насильства.

Дослідження, проведені вченими, показали, що насильство в доісторичній Європі не було випадковим, а мало чітку організацію та символічний зміст. Вивчаючи залишки людей, які загинули внаслідок неолітичних конфліктів, вони виявили свідчення ритуальних страт і "переможних церемоній".

Останнє дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, пропонує новий погляд на концепцію війни в неолітичну епоху. Замість того, щоб вважати її випадковими акціями жорстокості або боротьбою за ресурси, науковці представили докази, що свідчать про свідоме насильство, яке мало соціальні та символічні мотиви.

Під час археологічних розкопок на пам'ятках Ахенгайм і Берггайм у Європі дослідники виявили повні людські скелети зі слідами багаторазового та надзвичайно жорстокого насильства, а також ями, заповнені відрубаними лівими верхніми кінцівками. Така картина не відповідає відомим сценаріям неолітичних масових убивств або звичайних страт.

Автори роботи вважають, що йдеться про організовані ритуали, які відбувалися після збройних конфліктів. Їхньою метою могло бути приниження переможених ворогів, демонстрація сили та зміцнення внутрішньої ідентичності спільноти-переможця.

Для визначення походження загиблих, дослідники провели аналіз ізотопних характеристик кісток та зубів жертв, порівнюючи їх з даними людей, які були поховані в звичайних неолітичних могилах. Ці показники дозволяють відтворити інформацію про харчування, фізичну активність та мобільність осіб протягом їхнього життя.

Дослідження виявило значні відмінності. Жертви дотримувалися іншого раціону, переживали високий рівень фізіологічного стресу та демонстрували значну активність. Це вказує на ймовірність того, що вони не були частиною місцевих спільнот.

Одночасно дослідження виявило відмінності серед самих жертв. Відрізані кінцівки, які, за припущеннями науковців, могли належати солдатам, що загинули в бою, демонстрували ізотопні характеристики, притаманні місцевим жителям. У той же час, повні скелети, що мали ознаки тортур, походили з більш віддалених територій.

Це надало авторам можливість сформулювати припущення про наявність дворівневого ритуалу. Вороги місцевого походження, які загинули в бою, зазнавали розчленування, а їхні частини забиралися як трофеї. Полонених із віддалених регіонів, ймовірно, піддавали публічним катуванням і стратах. Дослідники характеризують цей підхід як вид неолітичного "політичного театру", що мав на меті продемонструвати владу і перевагу.

Науковці наголошують, що війна в неолітичних суспільствах виконувала не лише військову, а й важливу культурну функцію. Ритуалізоване насильство було інструментом формування соціального порядку, колективної пам'яті та уявлень про владу й належність до спільноти.