Не все так очевидно: в чому причина назви Жмеринки і яке відношення до неї мають поляки?

Жмеринка — це одне з тих міст, назва якого миттєво запам’ятовується і викликає усмішку. Проте за цим незвичайним іменем приховані численні версії, які варіюються від польських традицій до впливів стародавніх кочівників.

"Телеграф" вивчив походження цієї назви та розкрив, яким місто є в наші дні.

Сучасна Жмеринка розташована між двома стародавніми селами — Великою та Малою Жмеринкою, які й стали джерелом її назви. Цю станцію, відкриту в 1865 році на залізничній лінії Київ-Балта, збудували на місці вирубаного дубового пралісу. Вплив залізниці виявився істотним: колись спокійні подільські села перетворилися на жвавий транспортний вузол. 18 листопада 1903 року Жмеринка була офіційно проголошена містом.

Сьогодні це адміністративний центр Жмеринського району Вінницької області, розташований за 47 км від Вінниці. Жмеринська міська територіальна громада налічує близько 48-50 тисяч мешканців, із яких понад 38 тисяч живуть безпосередньо в місті. Економіка тримається на залізничному транспорті, машинобудуванні, деревообробці та агропереробці.

Справжньою гордістю Жмеринки є величний залізничний вокзал, який був зведений у період з 1899 по 1904 рік у стилі українського модерну. Цю архітектурну пам'ятку прозвали "вокзалом-кораблем" завдяки її формам, що нагадують судно. Сьогодні ця будівля продовжує визначати панораму міста і є однією з найвідоміших архітектурних домінант регіону Поділля.

Але як виникла ця назва — Жмеринка? Протягом багатьох поколінь фольклор та наукові дослідження ведуть між собою запеклу боротьбу за пояснення цього питання.

"Жму руку" польською мовою. Найвідоміша легенда пояснює походження топоніму через польське словосполучення "жме ренке", що означає "жму руку", яке, за чутками, вживали під час офіційних зустрічей. З часом ця фраза перетворилася на назву регіону. Ця версія добре вписується в історичний контекст тривалої присутності поляків на Поділлі, але більше грунтується на фольклорі, ніж на документальних свідченнях.

Гончарі, які "збирали ринки". Інша версія народної етимології пов'язує цю назву з ремісничою спадщиною: вважається, що тут проживали гончарі, які з глини "збирали ринки", тобто виготовляли різноманітний посуд. Ця теорія відображає справжні гончарські традиції Поділля, хоча письмові докази її існування поки що відсутні.

"Джемері" -- темний ліс. Ще одна гіпотеза тлумачить назву як похідну від слова "джемері" -- густий темний ліс, хащі. Вона перегукується з реальними фактами: місто будувалося на місці вирубаного пралісу, а навколишні мікротопоніми -- Порубаний ліс, Пеньківка, Грисяний лісок -- прямо вказують на лісовий ландшафт минулого.

Кімерійський слід. Найбільш переконливою є версія, що стосується давніх кімерійців. Дослідники вважають, що корінь "жмир" має асирійське походження, зокрема від слова "GIM(M)IR", яке вказує на цей кочовий народ. З часом це слово еволюціонувало в ряд топонімів Поділля: Чемеринці, Чемер, Чемериси, а також стало основою для назв трави чемериці та одягу, відомого як чемерка. У слов'янських мовах чергування звуків є звичним явищем, що робить цю фонетичну реконструкцію цілком ймовірною. Крім того, на користь цієї версії свідчать згадки Геродота про народи, які проживали на цих територіях.

Етимологія назви Жмеринки все ще залишається без остаточного рішення. Кімерійська версія є найближчою до наукового пояснення, проте вона все ж таки залишається лише припущенням. Це, однак, не перешкоджає розвитку міста, яке славиться своїм потужним залізничним вузлом, впізнаваним "вокзалом-кораблем" і унікальною назвою, що не підлягає жодному сплутуванню з іншими.

Раніше "Телеграф" розповідав про найдавніше місто Львівщини. Але більшість про нього, мабуть, ніколи не чули.