В Україні, приблизно 18 тисяч років тому, люди створювали свої житла з мамонтових кісток: нові відкриття вчених. Фото.

Перші мешканці європейського континенту, які переселилися з теплих земель Африки, почали освоювати мистецтво зведення житла. Археологічні знахідки, що залишилися від людей, які жили на території сучасної України 18 тисяч років тому, привернули увагу вчених через те, що для будівництва вони використовували кістки мамонтів.

Про це свідчать результати нового дослідження, про яке розповіло видання Live Science. Археологи пояснюють конструкцію таких осель тим, що людям у ті часи на наших землях доводилось ховатися від надзвичайно суворих кліматичних умов. "Житла з мамонтів показують, як громади процвітали в екстремальних умовах, перетворюючи залишки гігантських тварин на захисну архітектуру", - написали археологи в заяві щодо результатів своєї роботи.

Кістки вперше були виявлені неподалік села Межиріч у Черкаській області, приблизно за 110 кілометрів на південний схід від Києва. Під час розкопок, які проводились з 1966 по 1974 рік, археологи натрапили на залишки мамонтів. Позиція кісток свідчила про те, що їх, імовірно, застосовували в будівництві житла в певний період льодовикової епохи.

Цю інтерпретацію загалом схвалила археологічна спільнота. Проте дослідники продовжують ставити питання щодо того, в який саме період використовувалися ці кістяні житла та на протязі якого часу. Дослідження вказують на широкий часовий проміжок — від приблизно 19 000 до 12 000 років тому, як зазначили автори статті.

Щоб дослідити ці питання, археологи повторно вивчили місце. Вони спробували отримати краще уявлення про те, коли давнє житло побудоване і як довго використовувалося. Вони датували рештки близько десятка малих тварин, знайдених поблизу мамонтових житлових приміщень, щоб отримати більш точну хронологію.

Найбільша структура, виявлена в Межирічі, датується періодом між 18 323 і 17 839 років тому, як повідомила команда в дослідженні, опублікованому 21 листопада на платформі Open Research Europe. Цей час припадає на етап після останнього льодовикового максимуму (26 500 до 19 000 років тому), який був найхолоднішою фазою останнього льодовикового періоду. Дослідники підкреслили, що дане житло могло використовуватися протягом 429 років, вказуючи на те, що ці "сховища" слугували практичними рішеннями для виживання, а не були постійними поселеннями, як зазначено в їхній заяві.

Співавтор дослідження, професор археології Національного університету імені Тараса Шевченка в Києві Павло Шидловський висловив припущення, що найбільші кістки, зокрема черепи мамонтів та інші великі фрагменти, могли використовуватися як основа для укриттів. Він пояснив, що їх розміщували вертикально в землі, створюючи таким чином огорожу, у листі до Live Science.

Ймовірно, частину цієї будівлі була обшита дерев'яними елементами. Для покриття також могли застосовувати шкури дрібніших тварин та березову кору. На даху ж, можливо, розташовували бивні та великі плоскі кістки, які слугували для фіксації покриття і захисту житла від вітрових поривів.

В одному такому житлі могло розмішатись 5-7 людей, припускає Шидловський. Під його дахом люди могли займатись обробкою каменю та шкір тварин, розбирати здобич на м'ясо та кістки.

Франсуа Джинджян, почесний професор Університету Париж 1 Пантеон-Сорбонна, проводив дослідження інших можливих укриттів з мамонтових кісток, але не брав участі у написанні нової статті. Він порекомендував обережніше поставитись до датування, виконаного командою дослідників з України. Джинджян порадив датувати більше предметів з цієї локації. Отримання більшої кількості радіовуглецевих дат із вивченої території дало б кращу уяву про те, коли використовувалось знайдене житло із кісток мамонта.