Дослідники виявили, в якій частині людського організму може локалізуватися "шосте відчуття".

Сучасні наукові дослідження все більше свідчать про те, що взаємозв'язок між мозком і тілом є набагато більш складним, ніж це вважалося раніше. Останнім часом вчені особливо зосередили увагу на кишковому мікробіомі — спільноті мікроорганізмів, що живуть у людській системі травлення.

Виявляється, ці бактерії можуть не просто допомагати травленню, а й впливати на нашу поведінку. Нове дослідження, проведене вченими Медичної школи Університету Дьюка, відкриває ще глибший зв'язок.

Вони описали механізм, завдяки якому мікроби в кишечнику сигналізують мозку про необхідність змінити поведінку -- наприклад, припинити їсти. Це відкриття вказує на можливе існування так званого "шостого відчуття" -- здатності тіла відчувати сигнали мікробів у режимі реального часу, пише Nature.

Нейробіотичне відчуття

У своїй публікації в журналі Nature дослідники запропонували термін "нейробіотичне відчуття", тобто здатність організму реагувати на мікробні сигнали без участі імунної чи запальної реакції. Інакше кажучи, кишечник "читає" мікробний вміст і передає інформацію безпосередньо до мозку. На відміну від попередніх досліджень, які здебільшого стосувалися тонкого кишечника та поживних речовин, ця робота зосереджена на товстій кишці. Саме там виявлено спеціалізовані сенсорні клітини -- нейроподи, що реагують на певні бактеріальні білки.

У цьому процесі важливу роль відіграє флагелін — білок, що присутній у джгутиках певних бактерій. Коли він потрапляє в кишечник, нейроподи з специфічними рецепторами, такими як Toll-подібний рецептор 5 (TLR5), його виявляють. Після цього сигнал мандрує через вагусний (блукаючий) нерв до головного мозку, вказуючи на потребу знизити апетит. Цей механізм дозволяє організму оперативно реагувати на зміни в мікробному середовищі та регулювати споживання їжі в режимі реального часу.

Для перевірки функціонування цього механізму науковці провели серію експериментів із мишами. Спершу тварин утримували без їжі протягом ночі, після чого вводили їм невелику дозу флагеліну в товсту кишку. Результати експерименту виявили, що миші, які отримували цей білок, споживали значно менше їжі. У той же час, миші, у яких відсутній TLR5, не показали жодної реакції на сигнал — їхнє споживання їжі залишалося на тому ж рівні, що підтверджує важливу роль цього рецептора в передачі сигналів до мозку.

Цікаво, що ефект було підтверджено навіть у мишей, які не мали власного мікробіому. Дослідники повторили експеримент із флагеліном на цих тваринах і спостерігали подібне зниження апетиту. Це свідчить про те, що саме білок, а не його взаємодія з бактеріями, є тригером для активації нейроподів. Отже, сигнал дійсно передається до мозку, незважаючи на стан мікрофлори.

Дослідники вважають, що виявлення нейробіологічного механізму може суттєво вплинути на наше сприйняття не лише апетиту, а також психічного благополуччя, ожиріння та розладів харчування.

OBOZ.UA запрошує вас дізнатися, чи може людський мозок повністю використати свої пам'яті.