Дослідники виявили "забуту ланку" у процесі формування планет.

Це може суттєво переосмислити наше розуміння процесу створення планетних систем.

Дослідники отримали унікальний шанс спостерігати за чотирма планетами під час їхнього розвитку і зафіксували цікаве явище. Виявилося, що "малі" планети втрачають масу по мірі свого дорослішання, як повідомляє Live Science.

Чотири планети обертаються навколо зірки V1298 Tau, яка є молодою зоряною системою, що налічує всього 20 мільйонів років. Вона знаходиться на відстані 350 світлових років від нашої Землі. Нові дослідження, проведені на основі десятирічних спостережень, виявили, що ці планети мають вражаюче низьку щільність і легкість, настільки, що дослідники порівняли їх з пінопластовими конструкціями.

Вчені підкреслюють, що їхнє дослідження є унікальним зображенням планетарної архітектури на ранній стадії після формування. Це "втрачене з'єднання" між новими газовими і пиловими дисками та розвиненими планетними системами, які астрономи зазвичай виявляють у нашій галактиці.

У цих давніших системах часто можна зустріти численні планети, які за своїми розмірами варіюють від Землі до Нептуна, і розташовані на близьких до зірки орбітах, схожих на орбіту Меркурія. Проте, походження таких небесних тіл залишалося незрозумілим для науковців.

"Найбільш захоплюючим є те, що ми спостерігаємо ранню стадію системи, яка в майбутньому стане типовою для планет. Раніше ми не мали такої ясної уяви про процес їх формування," -- прокоментував провідний автор дослідження Джон Лівінгстон, доцент Національної астрономічної обсерваторії Японії.

На думку науковців, в майбутньому гігантські планети, що обертаються навколо зірки V1298 Tau, поступово зменшать свої розміри, вивільняючи свою щільну атмосферу. Як наслідок, вони можуть перетворитися на суперземлі або субнептуни. Ці типи планет не представлені в нашій Сонячній системі, але їх активно вивчають за її межами.

Планети навколо зірки V1298 Tau були виявлені в 2019 році завдяки спостереженням телескопа "Кеплер". Одна з цих планет має приблизно такі ж розміри, як Юпітер, тоді як ще три мають розміри, які варіюються між Нептуном і Сатурном.

Систему вирізняє наявність численних величезних планет, які розташовані дуже близько одна до одної на порівняно компактних орбітах. Подібна конфігурація спостерігається лише в одній іншій системі – "Кеплер-51", серед понад 500 відомих багатопланетних систем.

Хоча науковці вже давно знали про існування планет, їм не вдавалося з'ясувати їхні основні характеристики. Для цього дослідники розпочали серію спостережень за системою, використовуючи різні типи телескопів. Вони стежили за планетами, коли ті проходили перед своїми зорями — ці явища, відомі як транзити, викликають незначні зменшення яскравості зіркового світла, що дозволяє визначити розмір планет і їхні орбітальні періоди.

Дослідження показали, що, хоча радіуси цих планет в п'ять-десять разів більші за радіус Землі, їхня маса перевищує земну лише в п'ять-п'ятнадцять разів. Це робить їх одними з найбільш малощільних планет, які коли-небудь були знайдені.

Вчені провели моделювання формування планет і з'ясували, що вони вже втратили більшу частину своїх первинних атмосфер і охололи швидше, ніж припускають наявні моделі.

На початку досліджень науковці проаналізували "тінь", що утворюється внаслідок ледь помітного світіння, залишеного після Великого вибуху. Вони натрапили на величезний об'єкт, який ставить під сумнів сучасні уявлення про етапи розвитку Всесвіту.