Венера виявляється зовсім не такою, якою ми її уявляли: ця планета насправді має більше спільного із Землею, ніж ми раніше думали (фото)

Два наукові дослідження, що стосуються другої планети від Сонця, були оприлюднені в журналах Nature Communications і Science Advances, як повідомляє Space.

На Венері, на відміну від нашої Землі, не існує літосферних плит, які формують кору планети, тому й немає тектонічної активності, характерної для Землі. Саме ця активність безперервно змінює структуру та поверхню нашої планети. Дослідники протягом тривалого часу вважали, що оскільки на Венері відсутній рух літосферних плит, кора цієї планети поступово наростатиме, тобто стане товщою, внаслідок нашарування нових порід.

Тепер же автори першого дослідження дійшли висновку, що під поверхнею Венери існує процес, який не дозволяє корі планети збільшуватися в розмірах. Щойно кора досягає певної межі товщини вона розривається або плавиться. Це дає змогу воді та хімічним елементам повертатися назад у надра планети і призводить до вулканічної активності.

Вчені використовували комп'ютерні моделі для моделювання того, як різні типи порід у корі Венери поводяться під впливом екстремальної спеки і величезного тиску планети. Температура на Венері сягає 480 градусів Цельсія, а тиск можна порівняти з тиском на глибині в кілька кілометрів в океанах Землі.

Дослідники виявили, що кора планети зазнає змін з плином часу. Коли її товщина збільшується, нижні шари стають важчими за мантію, що розташована під ними. Як наслідок, ці нижні шари починають опускатися. Вчені вважають, що кора Венери досягає максимальної товщини близько 65 км, проте в багатьох районах вона може бути значно тоншою. Цей процес може пролити світло на те, чому Венера залишається геологічно активною, незважаючи на відсутність руху літосферних плит.

Дослідження, проведене на основі нових даних з космічного зонда "Магеллан", який у 90-х роках минулого століття займався вивченням Венери, підтвердило, що на цій планеті відбуваються інтенсивні геологічні процеси, зокрема, активність вулканів.

Автори ще одного дослідження, спираючись на дані зонда "Магеллан" та моделювання, виявили, що на Венері продовжується підповерхнева тектонічна активність, навіть з огляду на те, що плитна тектоника там не відбувається.

Вчені стверджують, що корони є свідченням внутрішніх процесів на Венері, які призводять до деформацій її поверхні. Ці утворення нагадують кратери і можуть досягати в діаметрі кількох сотень кілометрів. Дослідження показали, що корони мають вулканічне походження.

Вважається, що корони виникають в результаті виверження розплавлених матеріалів з глибин Венери, які називають мантійними плюмами. Ці струмені підносять певні ділянки поверхні, формуючи купол, а коли цей купол руйнується, з'являється корона.

Дослідники встановили, що тектонічні процеси на Венері проявляються через взаємодію мантійних плюмів та літосфери, яка включає кору та верхню мантію планети. Ці взаємодії можуть мати місце під коронами.

Учені виявили, що корони вкриває розплавлений матеріал, який є менш щільним, ніж його оточення, що й запускає тектонічні процеси. Автори дослідження вважають, що саме струмені розплавленого матеріалу з надр планети змушують частини кори розриватися і плавитися, а потім опускатися вниз у мантію.

Тобто ця група вчених дійшла схожих висновків, що й автори іншого дослідження. Водночас науковці вважають, що подібна геологічна активність могла відбуватися в далекому минулому на Землі.

Щоб отримати чітке уявлення про реальний стан справ на Венері, на початку наступного десятиліття планується запуск зондів DAVINCI, VERITAS та EnVision. Ці місії мають на меті виявити, чи дійсно на поверхні та в корі планети відбуваються зміни, викликані внутрішніми геологічними процесами.

Як уже писав Фокус, на Землю 10 травня впав старий космічний апарат, який ще 1972 року мав полетіти вивчати Венеру, але весь цей час обертався навколо Землі.

Фокус також повідомляв, що науковці розробили теорію, яка розкриває причини тривалої вулканічної активності на Венері.

Фокус повідомляв, що NASA вдалося врятувати "Вояджер-1", найвіддаленіший космічний апарат, завдяки сміливій операції.