Надіслати в банк. Як змусити російську науку нести відповідальність за агресію.

Сьогодні практично кожна доповідь Анни Куземко на міжнародних конференціях так чи інакше стосується наслідків війни для екосистем України. Її експедиції нерідко проходять у зонах, що знаходяться поблизу лінії фронту, під звуки вибухів, наприклад, на території колишнього Каховського водосховища. Тому не дивно, що вона активно піднімає питання обмеження наукової співпраці з російськими дослідниками. Анна займається цим в рамках Міжнародної асоціації науки про рослинність (IAVS). Вона стала членом цієї організації у 2008 році, а протягом останніх семи років займає місце в її раді.

У перші тижні повномасштабного вторгнення IAVS рішуче засудила агресію Росії проти України. Ініціатива щодо обговорення політики асоціації у світлі російської агресії походила від українських науковців. Однією з основних тем стало надання підтримки українським дослідникам. Для них було скасовано членські внески, а також звільнено від сплати організаційних внесків за участь у конференціях асоціації та її робочих групах. Крім того, створено спеціальний фонд для фінансування досліджень. Водночас організація вирішила заборонити проведення своїх заходів у Росії та Білорусі і припинила фінансування своїх активностей у цих країнах.

Изображение: Анна Куземко может быть переписана как Аня Куземко или Анна Кузьменко, в зависимости от контекста.

Дерева, покриті черепашками, на дні Каховського водосховища після вибуху Каховської дамби.

Рекламное сообщение

Тим часом ситуація ускладнювалась самою специфікою галузі. З 2012 року наука про рослинність рухалася до створення єдиних масштабних баз даних -- таких як European Vegetation Archive, світовий репозитарій sPlot чи база трав'яних екосистем Палеарктики GrassPlot. Усі вони містили масиви даних і з території РФ.

Наприклад, великий колективний проєкт Анни Куземко, що зосереджений на вивченні лугової рослинності Європи, містив понад 300 тисяч описів рослинних угруповань, з яких близько шести тисяч стосувалися Росії. Це поставило питання про подальші дії з цими даними. Дослідниця звернулася до чотирьох російських колег, які висловили бажання стати співавторами, з пропозицією не вказувати свою афіліацію у статті. Хтось залишився без відповіді, інші ж заявили, що отримані дані були фінансовані за рахунок президентського гранту і вони зобов'язані це зазначити. Вони також відзначили, що це несправедливо, оскільки вони є жертвами війни, не підтримуючи Путіна, а підпадаючи під покарання. Лише один науковець погодився на запропоновані умови. В результаті Анна вирішила виключити російські дані з дослідження.

Протягом майже п'яти років, коли мова йде про проєкти, до яких українці можуть приєднатися для спільної публікації, вона та її команда регулярно перевіряють наявність російських учасників та їх афіліацій.

— У такому випадку заявляю, що це для нас абсолютно неприпустимо. Зокрема, я наголошую на тому, що нам заборонено співпрацювати з науковцями, які мають зв'язки з організаціями країни-агресора, — зазначила Анна Куземко может быть переписана как Аня Куземко или Анна Кузьменко, в зависимости от контекста..

Фото: Любов Борсукевич

Анна Куземко может быть переписана как Аня Куземко или Анна Кузьменко, в зависимости от контекста.

Росіяни або погоджуються на те, щоб їхню установу не зазначали, або відкликають авторство, а інколи і дані. Тоді доводиться переробляти всі аналізи. Часом доходить до конфліктів. Одного разу російський вчений поскаржився до етичного комітету IAVS на дискримінацію за національною ознакою. Комітет видав розпливчасту відповідь: дискримінація неприпустима, що прописано в кодексі етики асоціації, але, зважаючи на агресію, ситуація складна і потребує розгляду кожного випадку окремо. У сухому залишку зі статті викреслили українську дослідницю.

У цьому році Анна Куземко может быть переписана как Аня Куземко или Анна Кузьменко, в зависимости от контекста. з колегами знову спробували врегулювати це питання системно, запропонувавши внести зміни вже до кодексу професійної етики IAVS: якщо країну визнали агресором на рівні Генеральної Асамблеї ООН, її вченим рекомендовано публікуватися як незалежним дослідниками і це не слід вважати дискримінацією.

-- Колега з Естонії допоміг із формулюваннями. Бо все постійно крутиться навколо дискримінації росіян, а він підсвітив дискримінацію українських науковців і не тільки, бо, приміром, для вчених з країн Балтії, Польщі, теж діє заборона на публікацію з росіянами з афіліаціями. Все ж у росіян вибір є, і коли вони розповідають, що проти війни, то щонайменше могли би не наполягати на включенні їхньої афіліації. Тим паче, що є не тільки якісь законодавчі вимоги, є моральні принципи, які не дозволяють людям публікуватися з ними, -- пояснює Анна Куземко может быть переписана как Аня Куземко или Анна Кузьменко, в зависимости от контекста..

Рекламное сообщение

Читайте такожПавутиння, солов'ї, легенди про анаконд та як дихають верби: три роки нового Великого Лугу

Вона озвучила це перед майже пів тисячею учасників конгресу IAVS. А нещодавно їй повідомили, що рада організації наразі не готова виносити пропозицію на голосування, оскільки таке рішення "може бути шкідливим для асоціації".

Утім поки інституції не ризикують порушувати статус кво в якихось питаннях, ситуація все ж міняється. За словами науковиці, якщо до 2022 року росіяни брали активну участь у конференціях, то в 2026-му на міжнародних заходах, які їй вдалося відвідати, вона не побачила жодного.

— Я вважаю, що це також наш успіх, — зазначає Анна. — Проте існує певна група європейських інтелектуалів, переважно старшого покоління, які продовжують вірити в загадкову російську душу. Вони стверджують, що не можуть уявити, що російські науковці підтримують війну. Або ж, мовляв, "якщо вони опублікують свої роботи без афіліації, їх можуть заарештувати". Таким чином, постають образи міфічних російських вчених — бідолах, беззахисних жертв, яких ще й переслідує система, і це викликає обурення.

Виклики можуть набувати різного прояву в залежності від галузі. В археології до всього додаються незаконні розкопки на окупованих територіях, привласнення об'єктів української спадщини і велика історія взаємодії західних та російських археологів.

На мою думку, найзручніший варіант – це просто припинити будь-яку співпрацю з особами, які мають стосунок до російських організацій і якимось чином залучені до публікації матеріалів з українських територій, -- зазначає археологиня та провідна наукова співробітниця Скарбниці Національного музею історії України Оксана Ліфантій може бути перетворено на: Оксана Ліфантієва..

Фото: з fb-сторінки Оксани Ліфантій

Оксана Ліфантій може бути перетворено на: Оксана Ліфантієва.

Проте саме тут розгортається відома тема про те, що неправильно оцінювати людину за її корінням.

У таких ситуаціях я завжди наголошую: задумайтеся, наскільки українські археологи піддаються дискримінації. Це питання, чомусь, часто залишається поза увагою, -- зазначає вона. -- Ми втратили можливість доступу до колекцій, до культурної спадщини нашої країни, де ми народилися і живемо. Наукові установи забрали у нас це. Коли іноземні партнери звертаються до нас з пропозиціями співпраці, то будь-який інший дослідник в іншій країні просто оцінює людину з освітою і досвідом і починає співпрацювати. Натомість, ми змушені бути детективами, проводячи розслідування, щоб зрозуміти, які зв'язки має ця особа.

Рекламное сообщение

Оксана Ліфантій може бути перетворено на: Оксана Ліфантієва. теж обрала стратегію говорити на міжнародних майданчиках про Крим та інші окуповані території, які російські науковці почали активніше вводити в свою наукову сферу.

Зображення: facebook/Асоціація археологів України

Незаконні археологічні роботи на площі історико-археологічного музею-заповідника "Херсонес Таврійський", розташованого в анексованому Криму.

Я не вважаю, що існує одна глобальна перемога. На мою думку, важливо постійно висловлювати ключові меседжі для різних аудиторій. Не можна ігнорувати той факт, що посилання на артефакти, здобуті незаконно на окупованих територіях, є неприйнятним. Публікація статей російських авторів, заснованих на знахідках з цих територій, особливо якщо в них вказується "Севастополь, Росія", є абсолютно неприйнятною. Ми повинні підкреслювати, що фахівець, який працює з українською окупованою спадщиною, не повинен сприйматися як звичайний колега без додаткових застережень. Це питання репутації. Таким чином, поступово формується суспільна думка про те, що є неприйнятним. Адже саме російська пропаганда прагне розмити межі дозволеного.

Читайте такожАрхеологія руйнування. Як Росія краде наше минуле

Знаряддя конфлікту

Розкрадання спадщини -- лише верхівка айсберга. Глобальна проблема набагато ширша і полягає в тому, що у росіян відбувається вепонізація (від слова weapon -- зброя) науки, каже доктор біологічних наук, зоолог Павло Гольдін.

Речі, які колись здавались безпечними і не пов'язаними з війною, сьогодні стали інструментами конфлікту. Це стосується як відкритих військових дій, так і особливо гібридної війни. Наприклад, російське океанографічне судно, яке виходить у відкритий океан для збору цивільних даних, може виявитися з офіцерами ГРУ на борту. Сьогодні наукова діяльність в Росії виконує завдання, що суперечать принципам міжнародного співробітництва. Російська держава ставить за мету проникнення в усі можливі системи, з яких вони можуть отримати військову вигоду. Найбільш важливими для них є доступ до космосу, Світового океану, полярних регіонів, а також до фундаментальної фізики, геології, інженерних розробок і технологій штучного інтелекту. У гуманітарній сфері це також доступ до культурної спадщини, яку вони прагнуть привласнити.

Фото: надав Павло Гольдін

Павло Гольдін

Таку картину світу західним науковцям часто все ще важко збагнути. Це одне з пояснень, чому українським вченим доводиться виступати в ролі своєрідних перекладачів.

Інша тема – це безпосередньо політика санкцій.

Європейський Союз та уряди окремих країн вжили низку заходів, щоб обмежити наукову співпрацю з російськими партнерами і фінансування російських організацій. Наприклад, було призупинено участь російських установ у грантових програмах, таких як Horizon 2020, Horizon Europe, Euratom та Erasmus+. Ці обмеження також поширюються на постачання обладнання та технологій. Деякі російські наукові інститути потрапили до санкційних списків через їх зв'язки з оборонним комплексом Росії. Крім того, запроваджені персональні санкції стосовно окремих осіб.

Рекламное сообщение

Наукові установи, дослідницькі консорціуми, університети та видавництва також вжили заходів для обмеження своїх наукових зв'язків з Росією у різних формах. Як зазначає доктор економічних наук Олексій Пластун – це ім'я, яке можна перетворити на щось особливе. Наприклад: Олексій, що носить прізвище Пластун., це здебільшого було їхнім власним рішенням, а не вказівкою з верхів. Кожна з цих організацій має свій правовий статус, різних засновників, джерела фінансування і специфічні процедури ухвалення рішень. Тому в кожному конкретному випадку ситуація була унікальною. Найменше обмежень торкнулися особистих зв'язків з російськими науковцями.

Коли інша сторона співчуває нам, розуміє виклики, і те, що ми просимо, коштує їй мінімально, то скоріше за все вона піде нам назустріч, каже Юлія Безвершенко може бути перетворена на "Юлія Безвершенко". Якщо ви маєте на увазі створення унікального змісту або стилю для цієї особи, будь ласка, уточніть, і я з радістю допоможу!. Коли їм це складно через переконання, юридичні моменти, наприклад, в них в статуті написано, що Росія -- засновниця ще з часів Радянського Союзу, або структурні -- Росія великий фінансовий чи ресурсний контриб'ютор і на ній щось суттєве зав'язано, то це вже стає перешкодою для перебудови. Звідси якісь незначні компромісні рішення: роблять те, що можуть, не ламаючи себе дуже сильно. І от в цій сірій зоні можна втратити дуже багато часу і енергії без очевидного прогресу. Тоді, на думку науковиці, дотискання може мати сенс, якщо є сили, заглибленість в контекст даної організації і розуміння її внутрішньої динаміки, певний рівень стосунків.

Але водночас слід усвідомлювати, що реальні зміни можуть забрати роки.

Пріоритети і представленість

Кейс CERN у цьому сенсі показовий. Він добре ілюструє, наскільки непросто просувати рішення у великій організації, яка об'єднує понад 30 країн і строкату спільноту з близько 20 тисяч науковців та інженерів.

Оскільки даний науковий заклад зосереджений на проведенні базових досліджень, він, по суті, не зобов'язаний реагувати на події, що відбуваються за його межами, — зазначає фізик Ігор Костюк, який бере участь у міжнародному експерименті LHCb на Великому адронному колайдері у CERN.

Тож насправді невідомо, як розгорталися б події, якби не самі росіяни. На початку березня 2022-го з'явилися звернення Російського союзу ректорів та Курчатовського інституту з підтримкою проведення "специальной военной операции" для "демилитаризации и денацификации Украины". Це, власне, і створило ситуацію всередині організації, на яку було важко заплющити очі.

Коли керівництво CERN намагалося з'ясувати ситуацію, росіяни, за словами тих, хто мав з ними прямий контакт, одразу взяли позицію жертви: "Нас примусили, ми нічого не можемо вдіяти. Якщо ми видалимо інформацію з сайту, то всіх звільнять або посадять," – ділиться Ігор Костюк.

Щоб зрозуміти подальший перебіг подій, важливо трохи розібратися у внутрішній кухні CERN. Це фактично своєрідна держава зі своїм "парламентом" -- радою організації, та "урядом" -- директоратом. Рішення ухвалюють країни-члени шляхом консенсусу. Україна -- асоційований член організації, наш представник є в раді без права голосу.

Росія була в статусі спостерігача, як і Об'єднаний інститут ядерних досліджень (ОІЯД), розташований у російському місті Дубна. Хоча формально він себе позиціонує як міжурядову організацію, проте фінансово його контролює РФ.

На початку 2022 року в CERN працювали приблизно тисяча російських науковців та близько двохсот українських дослідників, а також науковців українського походження. Ігор Костюк зазначає, що серед українців переважають молоді фахівці та студенти, які не займають високих посад і, відповідно, не мають суттєвого впливу. З іншого боку, деякі українські науковці мають тривалі кар'єри, пов'язані з радянською або російською науковою спільнотою, що може впливати на їхню позицію у даній ситуації.

Співробітництво між організацією та Росією реалізовувалося на двох основних рівнях. Інституційні аспекти регулювалися відповідною рамковою угодою про міжнародну співпрацю. Існує також окрема рамкова угода, укладена з ОІЯД.

Рекламное сообщение

Після початку повномасштабного вторгнення CERN ухвалив рішення призупинити статус Росії як країни-спостерігача, а також заборонив укладати нові угоди про співпрацю з російськими науковими установами. Обговорення подальшої долі рамкової угоди затягнулося на кілька місяців, і в результаті було вирішено не продовжувати її, коли термін дії закінчиться. Щодо ОІЯД остаточне рішення було відкладено до 2025 року, коли сплине термін чинної угоди. Протягом цього часу українська сторона активно закликала до припинення співпраці і з цим інститутом.

Одночасно відбувається активна діяльність у рамках масштабних експериментів CERN. Мова йде про різні колаборації, які займаються своїми специфічними задачами — LHCb, ATLAS, ALICE та CMS, де залучено тисячі вчених і інженерів.

Зображення: з Facebook-сторінки Ігоря Костюка.

Ігор Костюк

— Ці співпраці активно займаються науковими дослідженнями та публікацією статей, яких є чимало, і вони часто з'являються у відомих наукових журналах, — зазначає Ігор Костюк. — Як правило, у списку авторів фігурують практично всі учасники експерименту, а також установи та країни, які вони представляють. Проблема виникла, коли деякі науковці відмовилися співпрацювати з російськими установами, що відкрито підтримували війну. І це стосувалося не лише українців. Нашими основними союзниками стали представники балтійських країн, Польщі, Великобританії, Нідерландів та інших держав.

Дискусії про те, як вийти із ситуації, спочатку точилися на вищому рівні, але безрезультатно. Тим часом кількість статей тільки збільшувалась, що чинило тиск всередині експериментів. Довелось навіть домовитися з журналами, що статті надсилатимуть на рецензування, а вже рецензовані публікації не друкуватимуть, чекаючи на остаточний список авторів.

Зрештою дві пропозиції винесли на обговорення наукової громади, поклавши відповідальність за фінальне рішення на звичайних фізиків. Практично це значило, що ради експериментів мали спробувати затвердити одну з них. Обидві по факту були проросійські: або поруч з прізвищем російського науковця не вказувати його установу, але зазначати країну -- Росію, або залишити все як є, а кожну статтю передавати видавцю разом з коментарем про те, що співпраця CERN з інститутами не є підтримкою їхніх заяв. Але будь-який журнал легко міг би відмовитися публікувати такий коментар, посилаючись на свою аполітичність.

За словами Ігоря Костюка, причини такої ситуації можна пояснити кількома факторами. По-перше, багато людей вважали, що війна не затягнеться, тому не було необхідності здійснювати різкі дії. По-друге, деякі країни, які виступали на стороні Росії, мали можливість не лише уповільнити прийняття рішень, що суперечили інтересам Росії, а й повністю заблокувати їх.

-- Озвучені варіанти виявилися для мене неприйнятними. Тому, після консультацій з колегами, я вирішив, що нам слід висунути власну ініціативу від української громади CERN. І ця ініціатива повинна бути проукраїнською, а не антиросійською, -- зазначає Ігор Костюк.

Ідея, яку почала просувати українська спільнота, — відправити росіян під нейтральним прапором, вже не раз обговорювалася, і зараз настав слушний момент, щоб повернути її до дискусії. Протягом тижня під цією пропозицією зібрали більше ста підписів, які потім були надіслані керівникам найбільших ініціатив. Для ухвалення рішення потрібно було, щоб щонайменше три з чотирьох основних колаборацій підтримали цей варіант. Однак кілька спроб реалізувати цю ідею не дали бажаних результатів.

-- Оскільки наші опоненти після цього вдалися до маніпуляції і намагалися втягнути в дискусію Національну академію наук України, то ми вирішили: якщо все зайшло так далеко, то варто попросити Академію наук висловитися офіційно. Президент НАНУ написав листа з підтримкою нашої пропозиції, вислав головам експериментів. І це дуже вплинуло на рівень дискусії. Бо вже не працював аргумент, мовляв насправді українці хочуть чогось іншого, а ці каламутять воду, -- пояснює Ігор.

Врешті-решт колаборації проголосували супербільшістю за пропозицію від української спільноти.

— І небо залишилося на місці, незважаючи на сльози крокодила, які стверджують, що ми позбавляємо молодих російських науковців шансів. Адже якщо їхні афіліації не будуть вказані в публікаціях, то сам Путін може заборонити їм захист дисертацій, — ділиться Ігор Костюк.

Рекламное сообщение

Тож тепер знову заглянемо на інституційний рівень. Після того, як восени 2024 року CERN вирішив не продовжувати рамкову угоду з Російською Федерацією, організацію залишили приблизно 600 російських науковців.

Переважно, це були працівники, яких Росія направляла до організації, а не спеціалісти з винятковими науковими знаннями. Тому їх від'їзд не завдав серйозної шкоди діяльності, в сенсі, що все не зруйнувалося. Однак, безумовно, це призвело до необхідності перерозподілу обов'язків. Це було незручно, але не призвело до катастрофічних наслідків, -- зазначає Ігор.

Однак, згідно з його висловлюваннями, група в організації, що підтримує проросійські погляди, вмовила, що аспірантам слід надати певні винятки, щоб вони могли завершити написання своїх дисертацій.

-- Здогадайтеся, що сталося далі. В числі аспірантів опинились 50-річні російські фізики. Імовірно, це була схема всередині окремих експериментів, щоби залишити ще якусь кількість росіян. Ми абсолютно випадково виявили таких псевдо-аспірантів, які насправді захистилися десятки років тому, -- розповідає науковець.

Щодо Об'єднаного інституту ядерних досліджень, представникам України не вдалося переконати країни-учасниці організації відмовитися від продовження рамкової угоди.

— Це партнерство існувало ще з часів Радянського Союзу і залишило свій слід у свідомості західних людей, — зазначає Ігор Костюк. — Наприклад, можна почути, що ми не зупиняли співпрацю навіть під час Холодної війни, встановлюючи зв’язки між науковцями.

Коли йдеться про таку організовану діяльність, очевидно, що повинні бути люди, які виконуватимуть цю роботу.

Для досягнення успіху в ключових питаннях українцям необхідно бути присутніми у всіх приміщеннях та за всіма столами, де ведеться дискусія та ухвалюються рішення. Це стосується оргкомітетів, рад, платформ, зазначає Юлія Безвершенко може бути перетворена на "Юлія Безвершенко". Якщо ви маєте на увазі створення унікального змісту або стилю для цієї особи, будь ласка, уточніть, і я з радістю допоможу!.

Зображення: з Facebook-сторінки Юлії Безвершенко

Юлія Безвершенко може бути перетворена на "Юлія Безвершенко". Якщо ви маєте на увазі створення унікального змісту або стилю для цієї особи, будь ласка, уточніть, і я з радістю допоможу!

Було б невірно стверджувати, що метою кожного українського науковця є лише вигнання Росії з усіх сфер. Потрібно бути відвертими: ресурси обмежені, людей небагато, а пріоритетів вистачає. Безумовно, це важливо, адже це своєрідна санітарна чистка, але не варто думати, що це автоматично призведе до покращення нашої ситуації. Тому необхідно також формулювати позитивні цілі: що ж ми прагнемо збудувати? Можливо, ми хочемо забезпечити українцям доступ до тих ресурсів, які раніше були недоступні. Або ж ми прагнемо отримати представництво в певному комітеті чи ініціювати створення робочої групи, де можемо зайняти лідируючу позицію. Головне, на мою думку, полягає у важливості нашого голосу.

Наступним кроком є визначення цілей і підготовки. Коли обговорюється питання виключення Росії, важливо усвідомити, чому ця організація є ключовою для нас. Чи є це єдиним можливим рішенням, або ж можливо, що послаблення позицій РФ також дасть результати і стане більш досяжною метою?

-- Бо люди поступово звикають, що якщо російський вплив зменшиться, то організація не впаде. І ви спочатку пересаджуєте Росію на другий стільчик, потім на п'ятий, потім на десятий, потім біля дверей, а далі за дверима. Тому мають бути два паралельні процеси. Системний аналіз та робота над тим, що для нас є пріоритетним в контексті бану російської науки, і посилення української представленості, -- вважає науковиця.

Читайте також: Лише тихоходи (і українці) здолають всі труднощі. Як дослідник з Харкова вивчає істот з неймовірними здібностями.

Системний артеріальний тиск

Якщо проаналізувати публікаційну активність російських вчених, то, за словами Олексія Пластуна, запроваджені обмеження, безсумнівно, впливають на ситуацію. Дослідження, проведене ним на основі даних Scopus, показує, що у 2024 році кількість статей, написаних авторами з РФ, знизилася на 25% у порівнянні з 2021 роком. Також за цей час спостерігається 90% скорочення цитувань.

Однак санкції не можна вважати ані систематичними, ані послідовними.

-- У більшості випадків йдеться про окремі обмеження. Зрештою за відсутності у нас, умовно, кувалди, ми змушені наносити купу маленьких порізів, і інколи це спрацьовує, інколи ні, бо не вистачає критичної маси, -- визнає він.

У січні 2026 року математичка Валерія Котельникова відвідала конференцію у Франції, що проходила в Міжнародному центрі математичних зустрічей у Марселі. Під час перерв між виступами вона заглянула до бібліотеки центру, де натрапила на нові математичні журнали з Росії. Повернувшись додому, дослідниця глибше вивчила цю тему і дізналася, що близько тридцяти російських математичних видань продовжують випускати англомовні переклади. Особливо цікавим виявилося, що 23 з цих журналів належали видавництву Springer Nature. Саме таким чином їхні публікації потрапляли до закордонних наукових установ і університетів у комплекті з іншими виданнями від цього паблішера за платною підпискою.

Зображення: надане Валерією Котельниковою.

Валерія Котельникова

Варто зазначити, що Springer Nature в березні 2022-го разом з іншими великими видавництвами випустило заяву із засудженням війни в Україні. Також вони призупинили продажі своїх продуктів дослідницьким організаціям в Росії та Білорусі. Правда, з одного боку, окремо наголосили, що ці дії не спрямовані на російських дослідників і їхні статті публікуватимуть і надалі. Видавці посилались на принцип Комітету з етики наукових публікацій: редакційні рішення не повинні залежати від походження рукопису, включаючи національність, етнічну приналежність, політичні переконання, расу чи релігію авторів.

З іншого боку, вони не зупинялися на розповсюдженні російської продукції за межами країни.

-- Звісно, першою думкою було домогтися, щоб цих журналів більше не було. Але це розбігається з тим, що ми реально здатні досягти. Ми не можемо прийти до них на емоціях: нам не подобаються ці журнали, бо ми українці, приберіть їх. Вони на цих журналах заробляють гроші. Тож треба шукати надійніші аргументи, -- каже Валерія.

Так вона знайшла Олексія Пластуна, який вже займався цією темою. Спільний пошук привів їх до різних знахідок: виявилось, що на платформі Springer Nature продовжують виходити близько двохсот англомовних версій російських журналів, в тому числі підсанкційних установ, як Інституту космічних досліджень РАН чи Фізичного інституту імені Лєбєдєва. Це відбувається через російського посередника, зареєстрованого в США, Pleiades Publishing.

Як зазначають українські дослідники, така організаційна структура дозволяє формально уникати безпосередньої співпраці Springer з підсанкційними суб'єктами та створює можливості для збереження присутності російських видань за межами країни. Це, в свою чергу, відкриває платформу для публікацій, які легітимізують анексії, виправдовують російську агресію та поширюють пропагандистські наративи, зокрема, як у статті "Zigzags of the Post-Imperial Syndrome", опублікованій у журналі "Herald of the Russian Academy of Sciences".

Науковці зібрали певну кількість фактів, які видавалися кричущим порушенням. Спираючись на них, МОН звернулося до Springer Nature з офіційним запитом.

Однак видавництво не надало жодної суттєвої реакції на наведену аргументацію, заявляючи про свою нейтральну позицію: "Ми не вчиняємо нічого злого, ми просто розповсюджуємо журнали, усі запитання до посередника," - підкреслює Валерія Котельникова.

Однак, з цієї роботи виник і побічний позитивний ефект. Під час розгляду портфелю Pleiades Publishing, науковці виявили ще одне зловживання. Одна і та ж стаття могла мати три різних DOI (унікальний код, що слугує постійною адресою для наукової публікації), ніби це були три окремі роботи. Дослідники зазначають, що це викривляє бази даних і штучно підвищує публікаційні показники російських установ. Це також є явним порушенням основного принципу організації Crossref, яка відповідає за реєстрацію цифрових ідентифікаторів: кожна стаття має мати лише один ідентифікатор.

Завдяки зверненню до Crossref, російське видавництво "Наука", яке випускає 162 журнали Російської академії наук, було виключено з членства в цій організації. Це означає, що видавництво більше не зможе реєструвати нові статті у їхній системі. Як наслідок, це ускладнить автоматичне включення публікацій до наукових баз даних і їхню подальшу пошукову доступність.

Саме таких правил, на які можна було би спертися, за словами Валерії Котельникової, часто бракує.

Таким чином, виникає сіра територія, де неможливо чітко визначити, що є прийнятним, а що — забороненим.

Вона наводить приклад: Інститут фізики Лєбєдєва був внесений до списку санкцій Сполучених Штатів. Якщо ця організація захоче придбати обладнання в США, їй це буде неможливо. Проте, коли мова йде, наприклад, про наукову публікацію, то жодних обмежень не існує, і тому це не має негативних наслідків для інституту чи його авторів.

— Ми направили запит до Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США, яке відповідає за моніторинг дотримання санкцій, щоб отримати роз'яснення, — зазначає науковиця. — Наприклад, чи дозволено публікувати статті в міжнародних наукових журналах, якщо вказується, що дослідження виконане за замовленням підсанкційного наукового інституту? Таким чином, ми намагаємось зменшити цю невизначеність і орієнтуватись на правила, а не на моральні норми.

Таке добровільне заняття, яке обирають науковці, потребує значних зусиль і часу. Наприклад, Олексій Пластун – це ім'я, яке можна перетворити на щось особливе. Наприклад: Олексій, що носить прізвище Пластун. займається справою, пов'язаною з видавництвом Springer, вже три роки, починаючи з моменту створення аналітичного центру "Дослідження фейків та пропаганди у російській науці" в Сумському державному університеті. Протягом останніх двох років центр проводить аналіз редколегій російських наукових журналів, до складу яких входять іноземні фахівці. За цей період команда вивчила понад 350 публікацій і створила базу даних з майже 2600 закордонних науковців, яким надсилала листи з роз'ясненнями про проблеми, пов'язані з співпрацею з певними журналами.

Фото: з fb-сторінки Олексія Пластуна

Олексій Пластун – це ім'я, яке можна перетворити на щось особливе. Наприклад: Олексій, що носить прізвище Пластун.

-- Реакція була дуже різна. Деякі люди сприймали це як особисту атаку. Хтось казав, що продовжить співпрацю, бо вона "суто професійна і аполітична". Але все одно ми тоді дуже непогано почистили редради. Сотні людей вийшли з них, -- розповідає Олексій Пластун – це ім'я, яке можна перетворити на щось особливе. Наприклад: Олексій, що носить прізвище Пластун.. -- Утім ми часто бачимо, що навіть прихильників України влаштовує той стан речей, який є. Тому ця політична нейтральність насправді домінуюча. І тут питання системного ставлення до процесу з нашого боку. Тобто протидія потрібна, це всі розуміють. Хай навіть на рівні такого неприємного дзижчання.

Але вона вимагає ресурсів і відповіді на питання, а хто цим має займатися. Логічно, що на думку спадає профільне міністерство, але попри певні спроби щось робити, ресурсу в нього бракує, визнає Олексій Пластун – це ім'я, яке можна перетворити на щось особливе. Наприклад: Олексій, що носить прізвище Пластун..

-- Тому в нашому випадку виглядає це так. МОН нам каже: ви ідентифікуйте проблему, зробіть аналіз, а наших ресурсів вистачить, щоб відправити офіційний лист і якось прокомунікувати проблему, -- каже він. -- Тому і виходить, що наразі обмеження російської присутності в міжнародній науці значною мірою тримаються на ініціативі окремих людей. Це таке чисте донкіхотство. Так, у цьому напрямку працюють, але активність фрагментарна і безсистемна. Фрагментарна і безсистемна активність дає фрагментарні і безсистемні результати. А без постійного тиску проблема швидко повертається в поле "наука поза політикою".