"Всесвіт 25": суперечливе дослідження, де утопічні мрії обернулися на апокаліптичну реальність.

Спроба створити справжній рай для окремо взятої популяції мишей ззакінчилася драматичною загибеллю усієї "цивілізації".

Існує популярна думка, що безперервне зростання чисельності населення на Землі може призвести до нестачі їжі, що в свою чергу викличе масове вимирання від голоду. Проте багато дослідників ставляться до цього з певним скептицизмом, адже розвиток аграрних технологій відбувається швидше, ніж збільшення населення.

Однак є й протилежна думка, яка менш популярна, але, ймовірно, навіть більш цікава: а чи не почне вимирати людство тоді, коли задовольнить усі свої потреби і втратить мотивацію щось робити? І одного разу було проведено науковий експеримент, який начебто підтвердив це занепокоєння.

Згідно з науковим вісником IFI Science, у 1970-х роках американський психолог Джон Б. Калхун розпочав ряд експериментів, в яких досліджував поведінку мишей у середовищі, де всі їхні природні потреби були повністю задоволені. Найвідоміший з цих експериментів отримав назву "Всесвіт 25" і став одним із найбільш контроверсійних наукових досліджень в сучасній історії.

Доктор Калхун відобрав чотири пари здорових мишей для їх розведення та помістив їх у спеціально створене середовище, яке він назвав "утопією". Це середовище було розроблено для усунення факторів, які можуть призводити до високої смертності в природних умовах. Миші мали доступ до безмежної кількості їжі, води та матеріалів для будівництва гнізд, а температура повітря підтримувалася на комфортному рівні. Вжили надзвичайних заходів, щоб виключити будь-яку можливість проникнення хвороб у цю експериментальну екосистему, відому як Всесвіт 25.

В умовах цього курортного середовища миші почали швидко розмножуватися, їхня чисельність подвоювалася приблизно раз на 55 днів. Проте, коли кількість особин досягла 620, темпи зростання популяції істотно уповільнилися, і тепер вона подвоювалася лише раз на 145 днів.

Доктор Калхун помітив, що миші розділилися на групи, і тим, хто не міг знайти роль у цих групах, було нікуди подітися. Науковець пояснив це тим, що в створених ним тепличних умовах до зрілості доживало значно більше молодняку, ніж необхідно, щоб замінити своїх родичів, які померли достроково чи навпаки від старості. В природних умовах такі "зайві" представники групи просто "емігрували" геть. Однак у закритому Всесвіті 25 їм було нікуди подітися, і вони стали ізольованими від решти популяції.

Як зазначав у своїх звітах Калхун, самці цього типу уникали як фізичних, так і психологічних взаємодій з іншими мишами. Вони стали малорухливими і скупчилися в кількох місцях на дні Всесвіту. Коли на них нападали агресивні самці, вони залишалися байдужими. Серед самок також були подібні "ізольовані" особини. Вони уникали спілкування з іншими мишами, проте, на відміну від самців, не зазнавали нападів.

Поки деякі миші стали ізольованими, перетворившись на apatичних аутсайдерів, "альфа-самці" виявилися надзвичайно агресивними. Вони без причини нападали на інших, навіть не отримуючи від цього жодної вигоди. Більше того, їхня агресія проявлялася не лише у насильстві над самками, а й у нападах на інших самців. Іноді ситуація доходила до канібалізму.

Тривожні трансформації в поведінці членів популяції ставали все більш помітними. Матері почали залишати своїх малюків без нагляду, ймовірно, через впевненість у тому, що їжі завжди вистачає. Інші ж, навпаки, проявляли агресію до тих, хто загрожував їхнім гніздам. В окремих випадках матері навіть вбивали власних нащадків. Смертність серед молодняку в деяких районах утопії сягала 90 відсотків.

У цій фазі, яку Калхун назвав "другою смертю", молоді миші, яким вдалося пережили напади їхніх матерів, виростали в умовах такої незвичайної поведінки дорослих і, як наслідок, не отримували прикладів природної поведінки мишей. На цьому етапі багато молодих мишей виявляли невеликий інтерес до парування, або зовсім не цікавилися цим, натомість проводячи час за споживанням їжі та відпочинком на самоті.

Територія Всесвіту 25 була спроектована для утримання максимум 3000 мишей, проте популяція так і не досягла цього рівня. У найкращі часи вона становила 2200 особин, після чого почався процес зменшення чисельності. Багато мишей втратили інтерес до розмноження і переселилися на верхні рівні вольєру. Водночас інші утворили агресивні "банди", які розташувалися на нижніх поверхах і регулярно нападали на інші групи, включаючи своїх "товаришів", канібалізуючи їх.

У результаті низького рівня народжуваності та високої смертності серед молодняку, разом із насильством у дорослому житті, незабаром вся колонія виявилася на межі вимирання. Під час цього мишачого апокаліпсису запаси їжі та води залишалися на прийнятному рівні, і всі природні потреби мишей були повністю задоволені.

Калхун назвав те, що він вважав причиною колапсу, "поведінковою раковиною". Аналізуючи результати експерименту, він писав, що для мишей характерним є певний набір поведінкових шаблонів: пошук пари, турбота про потомство, територіальна оборона, ієрархічна внутрішньогрупова та міжгрупова соціальна організація.

"Якщо поведінка, пов'язана з цими функціями, не прогресує, то соціальна організація не зможе розвиватися, і відновлення не відбудеться. Як я зазначав у своєму попередньому дослідженні, всі представники популяції старітимуть і врешті-решт зникнуть. Внаслідок цього вид може зникнути," - зазначав Калхун.

Він вірив, що експеримент з мишами повною мірою відтворює ті ж загрози, які постануть перед людиною в аналогічних умовах: коли усі потреби задоволено, а загрози - усунуто.

"Калхун зазначав, що якщо існуючі можливості для виконання ролей не відповідають потребам тих, хто готовий і бажає їх виконати, це може призвести до насильства та розладу соціальної структури."

Свого часу експеримент "Всесвіт 25" наробив чимало галасу в науковій спільноті. Зокрема було багато тих, хто критикував експеримент за те, як він був організований. Пізніше, у 2008 році історик медицини Едмунд Рамсден писав, що крах мишачої утопії міг виникнути "через надмірну соціальну взаємодію". Він також вказував, що не всі миші в експерименті збожеволіли. Ті, кому вдалося контролювати певну територію, "вели відносно нормальне життя".

Окрім цього, план експерименту критикували за те, що він створив не проблему перенаселення, а скоріше сценарій, коли більш агресивні миші змогли контролювати територію та ізолювати всіх інших. Як і у випадку з виробництвом їжі в реальному світі, можливо, проблема полягала не в наявності ресурсів, а в тому, як ці ресурси контролюються.

Як повідомлялося в УНІАН, кожен вид тварин володіє унікальними способами спілкування. Наприклад, слони демонструють свою привітність, розмахуючи вухами та видаючи гучні звуки, тоді як кашалоти адаптують свої клацання залежно від ситуації. Однак є також тварини, які навчаються використовувати мову інших видів.

Також ми розповідали, чому ви ніколи не повинні вбивати кімнатних павуків. Якщо по квартирі не бігає голодний тарантул розміром з горобця, панікувати нема сенсу.