Ядро нашої планети "виступає": чому й як давнє золото може з'явитися на земній поверхні.

У глибинах Землі можливий повільний процес обміну матеріалами між ядром і мантією, що, за теоретичними припущеннями, може "піднімати" деякі дорогоцінні метали ближче до поверхні. Ця ідея вже викликала жваві наукові дискусії, оскільки вона має потенціал змінити наше розуміння еволюції планети та навіть сприяти пошукам життя поза її межами.

Про це повідомило видання BBC Science Focus.

Наприкінці 2025 року в китайській провінції Хунань повідомили про можливі запаси понад тисячі тонн золота під родовищем Вангу. Якщо оцінки підтвердяться, це може стати найбільшим родовищем золота в історії. Його орієнтовна вартість -- близько 63 мільярдів фунтів стерлінгів (приблизно 83 мільярди доларів США).

Хоча золото вважають рідкісним металом, насправді його основна маса прихована глибоко під нашими ногами. За словами професора Маттіаса Віллболда з Геттінгенського університету, до 99,9% дорогоцінних елементів "зачинені" у ядрі планети від моменту її формування.

Питання про те, чи можуть матеріали виходити з ядра, вже декілька років викликає суперечки серед науковців. Деякі дослідники впевнені, що дорогоцінні елементи перемістилися ближче до поверхні внаслідок Пізнього важкого бомбардування — етапу, що відбувався приблизно 3,9 мільярда років тому, коли молоду Землю активно атакували астероїди, насичені важкими металами.

Інші, зокрема Віллболд, наголошують на аномаліях у хімічному складі глибоких порід. Зокрема, ізотопні "збої" у вольфрамі та рутенії, виявлені в породах поблизу межі ядра й мантії та в зоні мантійних шлейфів, можуть свідчити про витік мікроскопічних кількостей речовин із ядра в мантію. Йдеться про мізерні обсяги, але накопичення за мільярди років здатні впливати на геологічні процеси.

Скептики, серед яких доктор Маріо Фішер-Ґьодде з Кельнського університету, переконані: спостережувані ізотопні відмінності можна пояснити давніми метеоритними ударами, а не "диханням" ядра. Крім того, подібних аномалій не виявлено в інших сидерофільних елементах -- наприклад, осмії.

Окремий напрям досліджень пов'язаний із гелієм. Вулканічні шлейфи в районах Ісландії та Гаваїв містять незвично високі концентрації гелію-3 -- рідкісного ізотопу, що міг зберегтися лише з моменту формування Землі. Це може вказувати на дуже глибоке походження цих газів, можливо -- навіть із зовнішнього ядра.

На даний момент остаточне підтвердження відсутнє. Новітні сейсмічні моделі, лабораторні дослідження під високим тиском та ретельні ізотопні аналізи повинні допомогти з'ясувати, чи дійсно відбувається обмін матерією між ядром і мантією.

Якщо ядро та мантія Землі взаємодіють, навіть мінімально, це пояснює довготривалу геологічну активність нашої планети та її "стійку" еволюцію -- на противагу Марсу, який охолов, і Венері, де відсутність тектонічних плит блокує вихід тепла.

Засвоєння цього процесу має велике значення для виявлення екзопланет, які можуть підтримувати життя. Внутрішня активність є вирішальним елементом у створенні магнітного поля, атмосфери та забезпеченні стабільних умов на поверхні планети.

Нагадаємо, учені зафіксували надмасивну чорну діру, яка перевищила межу Еддінгтона -- теоретичний ліміт акреції. Квазар ID830 ставить під сумнів сучасні уявлення про формування галактик.