Як білки насправді відстежують свої заховані горіхи: науковці відкрили таємницю.

Щорічно в осінній період білки активно займаються підготовкою до зимового сезону, збираючи величезну кількість горіхів і насіння, які стануть їхнім запасом у холодні місяці. Дослідники нарешті надали детальну відповідь на цікаве питання: яким чином ці гризуни здатні знаходити свої численні приховані запаси.

Про це пише Popular Science.

Професор Ной Перлут, який очолює дослідження сірих білок у Школі морських та екологічних програм Університету Нової Англії, зазначив, що ці гризуни не обмежуються лише однією стратегією для відновлення своїх запасів. За словами вченого, вони використовують різноманітні методи, поєднуючи нюх, зір, спостереження за поведінкою своїх родичів та розпізнавання запахових міток.

"Вони використовують увесь набір інструментів", -- зазначив Перлут.

Коли приходить час шукати приховані запаси їжі, просторові здібності білок стають критично важливими. В одному з польових досліджень науковці вирішили випробувати тварин, створивши фальшиві схованки, що виглядали точно так само, як справжні. Вони навіть перемішали ґрунт між ними, щоб ускладнити білкам пошук через запахи. Результати експерименту вразили: білки майже безпомилково ігнорували підроблені схованки і швидко знаходили свої справжні запаси.

Зовсім недавно, у дослідженні 2023 року повідомлялося, що руді білки, які живуть у міському парку, швидко знаходили більшість горіхів, які вони закопали, навіть стикаючись із жорсткою конкуренцією з боку інших білок.

"Ми зазвичай думаємо, що ці схованки закопані в землю, але уявіть собі, що ви сіра білка і живете в місці, де багато снігу чи льоду. Ви не можете виходити та копати крізь два фути льоду щоразу, коли вам потрібен один жолудь", -- зазначив професор Перлут.

Натомість білки в холоднішому кліматі зберігають їжу в дуплах дерев та гілках -- це ще одне свідчення того, наскільки складними можуть бути їхні ментальні карти.

"Перлут зазначив, що їм потрібно покладатися на пам’ять, щоб згадати, в яких деревах зберігали їжу."

Багато видів деревних білок не зберігають всі свої запаси в одному місці; натомість вони розподіляють сотні горіхів по величезній території. Проте деякі, наприклад, руді білки, обирають інший підхід: вони віддають перевагу централізованому зберіганню — терміна, що використовується для опису процесу збору всіх запасів їжі в одній безпечній "коморі".

Слід зазначити, що площа, яку займає одна білка, є досить значною — близько шести-восьми акрів (еквівалентно приблизно чотирьом футбольним полям). На цій території може розташовуватися кілька гнізд, що ускладнює спостереження за всіма сховищами. Білки не лише контролюють свої запаси, але й уважно слідкують за стратегіями харчування інших.

"Білки не мають прив'язаності до певної території. Вони спостерігають за діями одна одної в укриттях, викрадають їхню їжу, а згодом заховують її в інших місцях," -- зазначив Перлут.

Професор зазначає, що пам'ять білки залишається відмінною близько двох тижнів і може залишатися такою ж до двох місяців.

"Вони також розумно підбирають час для пошуку жолудів. Жолуді з білих дубів швидко проростають, тому білки надають перевагу їх з'їданню, перш ніж повільніше проростають жолуді з червоного дуба", -- зауважив профессор.

Коли настають скрутні часи, багато білок використовують перевірену часом тактику виживання: крадіжку, яку вчені чемно називають "грабіжництвом".

По суті, дослідник Перлут стверджує, що білки створюють у своїй свідомості кольорову ментальну карту території: один "колір" позначає місця, де закопані їхні власні горіхи, а інший -- схованки, зроблені іншими білками. Таким чином, вони можуть з гілки сканувати землю та запам'ятовувати не лише власні припаси, але й найкращі місця для успішного грабунку.

"Я думаю, що вони схильні намагатися пограбувати, а потім, якщо пограбування не вдається, вони йдуть безпосередньо до власного сховища", -- зазначив науковець.

Хоча білки не розподіляють їжу спеціально, вони рідко карають одна одну за випадкові крадіжки жолудів. Тим не менш, деякі хитрощі з боку цих гризунів вважаються цілком допустимими: білка може вдавати, що закопує горіх, який насправді все ще знаходиться у неї в роті — це обман, спрямований на те, щоб заплутати тих, хто спостерігає за нею.

За словами науковця цієї системи взаємних крадіжок зазвичай достатньо, щоб підтримувати мир серед білок. Вона настільки ефективна, що забезпечує їм більшу частину часу спокійне життя.