Як стрічка "Редакція" висвітлила особливості регіональної журналістики, так і новий медіа-скандал став каталізатором єдності серед журналістської спільноти.

"ДМ" провів аналіз та обговорення тем, які піднімаються в кінці тижня.

Новини і дайджест матеріалів "Детектора медіа".

Привіт! Це Марина Леончук, менеджерка з комунікацій компанії "ДМ".

1 грудня в столичному кінотеатрі "Жовтень" відбувся спеціальний показ нового фільму Романа Бондарчука "Редакція", який наразі можна переглянути в кінопрокаті. Після демонстрації стрічки, що розповідає про пошуки бабака в південноукраїнських степах і абсурдні реалії, в яких функціонують українські медіа, відбулася дискусія за участю авторів фільму. Якщо ви бажаєте дізнатися, чому "Редакція" стала дзеркалом для регіональної журналістики та чому ця стрічка змушує медійників по всій країні впізнавати себе, ознайомтеся з матеріалом Марини Баранівської: "Найкращий український фільм про медіа з 1988 року". У сценарії "Редакції" закладено документальні елементи, оскільки перед його написанням режисер Роман Бондарчук разом із командою спілкувалися з багатьма журналістами з Херсона, обговорюючи їхні успіхи та невдачі, а також курйозні й тривожні моменти, що траплялися у їхній кар'єрі. Дискусія проходила за підтримки ініціативи "Трансформація комунікацій" Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

І одразу залишу тут ще два посилання. Перше на інтерв'ю Ольги Чорної з керівником релокованого медіа Віталієм Швецем. Він розповів, як видання "Бердянськ 24" налаштувало роботу на новому місці, знайшло фінансування і запустило нові проєкти. Історія медіа, яке покинуло окуповане місто, але не втрачає зв'язку з його жителями. І друге -- текст Оксани Наумової про фільм "Мріяти й не здаватись", який зняло "Суспільне Чернігів". Це історія старшокласника з прикордоння, який став курсантом.

Останнім часом контент одного проекту, серіалу чи жанру вже не просто "заливається" на YouTube або транслюється у великій кількості на телебаченні, а також "упаковується" в окремі канали на ОТТ-платформах, відомих як FAST. "В Україні перші FAST-канали у форматі плейлістів з'явилися кілька років тому під брендом 'М' в популярному сервісі. Коли я ще працював у одній з медіагруп, я усвідомлював, що такі канали, що міститимуть контент медіагрупи, можуть відволікати глядачів від традиційних лінійних телеканалів. Але час іде, все змінюється, і наразі більшість правовласників в Україні почала надавати контент для формування FAST-каналів," – зазначив власник компаній Infinitas та Iplus, колишній керівник Digital&Pay TV Starlight Media Микола Фаєнгольд, розповідаючи про перші канали на сервісі Megogo. Про бум FAST-каналів в Україні та їх сутність написала Наталія Данькова.

Григорій Бакланов, актор театру та кіно з Одещини, став відомим завдяки своїй ролі Лавріна у популярному серіалі "Спіймати Кайдаша". Нещодавно він вирішив спробувати свої сили в дубляжі відеоігор і взяв участь в озвучуванні 23 персонажів у новій грі "Stalker 2", розробленій українською студією GSC Game World. Його голос оживив не лише ключових героїв, а й так звану "масовку". У розмові з "Детектором медіа" Бакланов поділився враженнями про процес озвучування, умови роботи, а також розповів про персонажів, які виявилися для нього найскладнішими, і тих, яких він озвучував із задоволенням.

КНДР використовує свої інформаційні ресурси проти України й не тільки. Як влаштована пропагандистська машина Північної Кореї та загалом інформаційні сили нового ворога України, розбиралися мої колеги Костянтин Задирака та Олександр С'єдін. Умовно можна виокремити три складові інформаційної роботи КНДР. Це ідеологічний вплив через транснаціональне пропагування державної ідеології Північної Кореї Чучхе й пропагування лояльності партії та верховному лідеру всередині країни. Інформаційний вплив здійснюється за допомогою державних медіа, зокрема спрямованих і на міжнародні аудиторії. Крім того, складовою роботи північнокорейських інформаційних військ є приховані операції їхніх кіберзлочинців і робота аналогічної російській "фабрики тролів". А от що КНДР намагається повідомити світові через пропаганду і якою має бути реакція України та наших партнерів -- читайте тут.

Як залучити молодь до протистояння інформаційній пропаганді та розвивати навички фактчекінгу за допомогою гейміфікації? Чому проєкти, спрямовані на підлітків, можуть трансформувати інформаційний простір України? Про це в подкасті "Медіуми" обговорювали ведуча Наталя Соколенко та Анна-Вероніка Краснопольська, керівниця науково-популярного видання "Куншт". Вони говорили про підліткову редакцію українських фактчекерів "ПРУФ" — ініціативу для старшокласників, де сто учнів отримують знання, щоб спростовувати дезінформацію під керівництвом провідних медіатренерів України. Обговорювали також реакцію підлітків на фейки, способи виявлення інформаційних загроз і перетворення їх на навчальні ситуації, а також питання, чи можуть підлітки впливати на своїх батьків і змінювати родинні інформаційні звички. Окрім того, йшлося про те, як проєкт, що поєднує гейміфікацію, науку та реальну боротьбу з фейками, здатен змінити рівень медіаграмотності в Україні.

"Як ми знаємо, майже нічого у світі не буває остаточним, окрім летальних випадків", -- пише авторка "Антоніни" Катерина Городнича в тексті про те, як відбулося друге засідання нової Ради Держкіно, що в авральному режимі 19 листопада мала встигнути роздати гроші переможцям 19-го пітчингу фільмів та серіалів. На цьому засіданні мали проголосувати по кожному проєкту, затверджуючи обіцянку їх профінансувати. Тому що загальні результати конкурсу нова Рада затвердила ще у жовтні на першому своєму засіданні. Про нього ми писали тут. Але потім же ще кожен продюсер прийде особисто і ще раз переконуватиме Раду, щоб уже остаточно-остаточно дали грошей. Та дадуть не все, а частину. За яку продюсер згодом відзвітує, і тільки після цього отримає решту затвердженого державного фінансування. І тут народних і ненародних артистів може спіткати невдача. Тому що решту доведеться брати з бюджету наступного року. А його Верховна Рада затвердила зі значно порізаними сумами на кіновиробництво. Тому велике питання -- чи радіти продюсерам своїм перемогам. Втім, усе по порядку.

Олександр Коваленко під час прямого ефіру на каналі "Київ" вийшов з себе і влаштував скандал з ведучою, що викликало негативну реакцію в медіа-колах. Натомість, щоб вибачитися, він намагався виправдати свої дії, звинувачуючи інших у спробах привернути увагу, і вирішив завітати на ютуб-канал для "очищення" свого імені. Це лише підлило масла у вогонь критики, демонструючи, що нездатність адекватно реагувати на конфлікти може завдати шкоди репутації навіть досвідченим фахівцям. Лєна Чиченіна зазначає: "У "Антоніні" ми постійно жартуємо над відомими особами, які, потрапивши у неприємності, починають говорити абсурдні речі. Замість того, щоб правильно вирішити ситуацію, вони лише погіршують її. Пам'ятайте, дорогі друзі, ваш промах можна виправити лише одним чином – швидким і щирим вибаченням. Зазвичай, така поведінка отримує позитивну реакцію, скандал вщухає, а ви залишитеся на висоті. Адже ми всі можемо помилятися". Проте Коваленко обрав інший шлях – деталі ви знайдете в цьому тексті: "Журналісте, сядь і веди себе коректно!".

Щиро вдячний за те, що ви прочитали цей лист до завершення.

Ви можете знайти більше матеріалів від наших авторів у різних форматах на таких платформах, як Facebook, Instagram, Telegram, WhatsApp, Viber, X (Twitter) та на сайті "Детектор медіа". Не забудьте, що на вихідних вас чекає новий випуск "Ньюспалму". Всі ваші відгуки та пропозиції пишіть, будь ласка, на мою електронну пошту. Також будемо вдячні, якщо ви порадите підписатися на цю розсилку своїм колегам і друзям!

До нових зустрічей! Ми здобудемо перемогу!

Вашою комунікаційною менеджеркою є Марина Леончук з "ДМ".