Завжди знайдеться простір для солодощів: науковці розкрили, як це відбувається.

Багато людей помічали, що скільки б вони не з'їли за святковим столом, місце для десерту завжди знаходиться в здавалося б і без того повному шлунку. Учені пояснили, чому так відбувається.

У Японії цей феномен називають "ефектом другого шлунка". З анатомічної точки зору, таке висловлювання не відповідає дійсності. Натомість, це відчуття є результатом ряду фізіологічних та психологічних процесів, які в сукупності роблять десерт надзвичайно привабливим, навіть якщо основна страва була досить ситною, повідомляє Science Alert.

Багато людей сприймають шлунок як контейнер певної ємності, який повільно заповнюється їжею, поки не досягне межі, і здається, що ще один шматочок може його переповнити.

На справді, шлунок має особливу будову, що дозволяє йому розширюватися та підлаштовуватися під обсяги їжі. Коли ми починаємо прийом їжі, відбувається процес, відомий як "шлункова акомодація": гладкі м'язи шлунка розслабляються, що забезпечує збільшення об'єму без значного зростання внутрішнього тиску.

Слід підкреслити, що м'яка і солодка їжа не потребує значних зусиль для механічної обробки. Натомість, важка основна страва може викликати дискомфорт і відчуття переповненості в шлунку. У той же час, легкі десерти, такі як морозиво чи мус, навпаки, майже не навантажують травну систему, дозволяючи шлунку ще більше розслабитися і звільнити місце для нового.

Як відомо, голод -- з'являється в мозку, а саме з нейронних шляхів, що беруть участь у системі винагороди та задоволення. Апетит регулюється не лише фізичним голодом. Існує також "гедоністичний голод" -- бажання їсти, бо їжа приносить задоволення або втіху.

Солодощі мають значний вплив на цей процес. Вони активують мезолімбічну дофамінову систему в мозку, що підвищує мотивацію до вживання їжі та тимчасово знижує відчуття насичення.

Після насиченої основної страви фізичний голод може вщухнути, проте бажання насолодитися солодощами формує окрему, мотивовану винагородою потребу продовжувати їсти.

Інший механізм полягає в сенсорно-специфічному насиченні. Коли ми споживаємо їжу, наша мозкова реакція на смаки та текстури поступово зменшується, що робить страви менш захоплюючими. Додавання нового смакового елемента — наприклад, солодкого, кислого або кремового — відновлює відчуття задоволення.

Чимало осіб, які відчувають, що не в змозі завершити основну страву, раптом розуміють, що "з радістю з'їли б щось солодке", адже новизна десерту знову пробуджує їхній апетит.

Десерти також поводяться по-іншому, коли потрапляють у шлунок. Порівняно з продуктами, багатими на білок або жир, солодкі та вуглеводні продукти швидко виводяться зі шлунка і потребують відносно невеликого початкового розщеплення, що сприяє відчуттю, що їх легше засвоїти, навіть коли ви ситі.

Нагадуємо, що вчені зробили неочікуване відкриття щодо солодощів. Дослідники з’ясували, що помірне вживання ласощів може позитивно позначитися на здоров'ї серцево-судинної системи. Проте, як підкреслюють науковці, існує важливий аспект, який слід враховувати.