Земна кора під Тихим океаном почала тріщати. Дослідники вперше в історії спостерігають за процесом руйнування тектонічної плити в режимі реального часу.

Поблизу узбережжя острова Ванкувер у Тихому океані дослідники виявили, що частина океанічної кори поступово розпадається під Північноамериканською плитою.

З використанням сейсмічних даних виявлено великі розломи та глибокі тріщини на океанському дні — ясні свідчення того, що раніше єдина тектонічна структура руйнується зсередини. Субдукційні зони виступають потужними геологічними механізмами, здатними спричиняти землетруси, активізувати вулкани та формувати рельєф Землі. Нині дослідники мають безпосередні свідчення того, що ці зони не є вічними: вони можуть повільно деградувати, залишаючи по собі уламки, що з часом змінюють картину тектонічної активності.

У 2021 році в рамках експедиції CASIE21 команда науковців на чолі з Брендоном Шаком з Луїзіанського університету досліджувала регіон Каскадія, в якому океанічні плити Хуан-де-Фука та Експлорер занурюються під Північну Америку. Дослідники виявили значний розлом, що простягається на приблизно 75 кілометрів і фактично розділяє плиту Експлорер. Для отримання даних команда використовувала звукові сигнали, які направляли в океанське дно з борту корабля, а спеціалізовані датчики, розташовані на відстані 15 кілометрів, реєстрували відлуння. Аналіз отриманих даних виявив глибокі тріщини та зсув, де одна частина плити вже опустилася майже на п’ять кілометрів. У певних ділянках сейсмічна активність зникла зовсім, що вказує на те, що ці частини плити відокремилися і більше не беруть участі в процесі занурення.

Дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, підтверджує, що субдукційні зони не припиняють існування раптово, а розпадаються поступово. Як зазначив Шак, це схоже на те, як поїзд сходить з рейок -- вагон за вагоном. Відокремлені частини стають мікроплитами, кожна з яких формує власну тектонічну межу. Такий поетапний розпад відповідає геологічним даним, які показують послідовності вулканічних порід різного віку -- доказ періодичних змін тектонічної активності. Це також пояснює наявність залишків плит біля узбережжя Баха-Каліфорнії, які раніше вважалися загадковими "викопними плитами". Тепер їх можна розглядати як залишки давніх субдукційних зон, що розпалися по частинах.

Хоча це нове відкриття не змінює короткострокові прогнози відносно землетрусів у Тихоокеанському північному заході, воно має потенціал вплинути на те, як дослідники оцінюють ризики в складних геологічних зонах. Деякі території залишаються здатними викликати сильні землетруси та цунамі. Розуміння впливу нових тріщин і мікроплит на передачу сейсмічної енергії може сприяти більш точному визначенню цих ризиків. На глобальному рівні цей процес фактично змінює структуру земної кори. Коли тектонічна плита зазнає розриву, виникають так звані "вікна плити" — отвори, через які гарячі матеріали з мантії можуть підніматися на поверхню, іноді викликаючи спалахи вулканічної активності. Раніше геологи спостерігали подібні явища в районах, що сформувалися навколо старих тектонічних розломів, а тепер регіон Каскадія надає можливість спостерігати за цим процесом в реальному часі.