Виявлена планета, що проявляє поведінку, властиву зіркам: науковці не можуть знайти пояснення цьому феномену.

Планета споживає шість мільярдів тонн матеріалів щосекунди.

Астрономи знайшли планету-вигнанця, яка поглинає навколишні газ і пил із рекордною швидкістю. І вони не можуть пояснити цю дивну поведінку, повідомляє Live Science.

Дослідники вже відкрили багато планет-вигнанців, які безцільно мандрують у космічному просторі. Проте нова планета, названа Cha 1107-7626, вирізняється тим, що росте найшвидше серед всіх планет, які не мають зірки. Спостереження, проведені за допомогою телескопа "Джеймс Вебб" та Дуже великого телескопа, показали вражаючу швидкість її зростання — 6,6 мільярда тонн матеріалу щосекунди.

Швидкий стрибок зростання екзопланети може допомогти вченим краще зрозуміти різницю між великими планетами і маленькими зірками.

"Основною метою нашого дослідження подібних об'єктів є визначити, чи є вони колишніми планетами, які були викинуті зі своїх планетних систем, або ж виникли в результаті гравітаційного колапсу молекулярного газу, як це відбувається зі зірками," – зазначив Віктор Альмендрос-Абад, провідний автор дослідження та астроном з Палермської астрономічної обсерваторії в Італії.

Дослідники зафіксували явище, яке називається "акреційний сплеск". Це відбувається, коли планета раптово поглинає значну кількість матеріалу з навколишнього газопилового диска. У випадку з Cha 1107-7626, об'єкт дійсно здійснює акрецію з цього диска, але темпи поглинання виявляються непостійними. У серпні цей об'єкт поглинув у вісім разів більше матеріалу, ніж у попередньому місяці.

Акреційні диски можуть свідчити про те, що блукаючі планети здатні проявляти подібні риси до молодих зірок. Проте ці планети значно менші за зірки, що залишає відкритим питання щодо різниці в їхніх механізмах формування.

"Акреційні сплески були відомі вже досить давно; перше з них було зафіксовано наприкінці 1930-х років, задовго до того, як ми усвідомили, що насправді спостерігаємо", -- зазначив співавтор дослідження Александр Шольц, професор астрофізики в Університеті Сент-Ендрюс у Шотландії. Зараз відомо, що такі явища мають ключове значення у процесі формування зірок. Вони також впливають на середовище, в якому виникають планетні системи, нагріваючи газопилову туманність, що оточує молоді зірки.

"Наступним етапом є вивчення того, наскільки часто відбуваються такі явища на 'блукаючих планетах'. Це допоможе визначити важливість [акреційних подій] у процесі їх еволюції," - зазначив Альмендрос-Абад.

Раніше дослідники виявили унікальну стародавню планетну систему, що досі піддається впливу білого карлика, який розташований в її центрі. Ця система містить найдавніший і найбільш металевий диск з усіх, що коли-небудь спостерігалися навколо водневого білого карлика. Це відкриття ставить під сумнів питання довгострокової стабільності планетних систем після загибелі їх зірок.