20 000 років тому наші предки створювали інструменти з кісток найбільшої тварини на планеті. Про кого саме йдеться?

У новому дослідженні вчені виявили доісторичну кам'яну зброю, що є свідченням періоду, коли наш вид почав еволюціонувати на вищий рівень інтелекту. Це дало змогу створювати знаряддя з кісток найбільшої тварини.

Цю інформацію повідомляє журнал Nature Communications, як зазначає Popular Science.

Доісторичні кам'яні інструменти становлять одні з найдавніших і найзначніших доказів етапу, коли людство почало розвиватися до нових рівнів інтелекту. Чимало з цих знарядь виготовлялися з кісток тварин, зокрема найбільших представників фауни нашої планети.

У Фокус. Технології запустили власний Telegram-канал! Ставайте підписниками, щоб бути в курсі останніх та найцікавіших новин з наукового світу!

Висновки свіжого дослідження свідчать про те, що люди, які населяли Землю приблизно 20 000 років тому, могли виготовляти інструменти з китових кісток. Це відкриття не лише збагачує знання про використання знарядь прадавніми людьми, а й відкриває нові перспективи щодо екології давніх китів.

За словами Жан-Марка Петільона, археолога з Університету Тулузи імені Жана Жореса у Франції та співавтора дослідження, ймовірно, що людство здавна відвідувало морське узбережжя та використовувало його природні ресурси. Існують докази того, що в районі Дунго 5 в Анголі кити споживали падло приблизно 1 мільйон років тому.

Для древніх людей, що мешкали в прибережних зонах, потужні кістки величезних китів могли слугувати відмінним матеріалом для виготовлення різноманітних інструментів. Проте науковці вказують на те, що багато доісторичних археологічних об'єктів у прибережних регіонах є вразливими та піддаються загрозі через підвищення рівня Світового океану, що значно ускладнює відновлення знань про давні взаємозв'язки між людьми та морськими ссавцями.

Автори дослідження зазначають, що зразки знарядь були датовані періодом від 20 000 до 16 000 років до теперішнього часу -- задовго до винаходу сільського господарства. Відомо, що протягом цього періоду часу всі людські групи у світі вели життя кочових мисливців-збирачів. З погляду клімату це остання частина останнього заледеніння -- клімат планети був значно прохолоднішим, ніж сьогодні.

Холодніший клімат призвів до того, що рівень моря був приблизно на 91 метр нижчим, ніж сьогодні. Це призвело до того, що сьогодні у вчених просто немає можливості виявити прямі докази існування людських поселень на березі, оскільки підйом рівня моря знищив їх.

Це призвело до того, що людей палеоліту традиційно сприймали як мисливців, які мешкали на суші. Ті, хто існував на території сучасної Західної Європи, полювали на таких тварин, як благородні олені, олені північного виду, бізони, коні та козороги. Хоча їх полювання відбувалося здебільшого на суші, за останні два десятиліття з’являється все більше свідчень того, що вони також використовували ресурси палеолітичного узбережжя. Нещодавнє дослідження доповнює цей перелік найбільших тварин на Землі — китів.

У новому дослідженні вчені проаналізували 83 кістяні знаряддя, розкопані на ділянках навколо Біскайської затоки в Іспанії, і 90 додаткових кісток, виявлених у печері Санта-Каталіна в Іспанії. Команда використовувала мас-спектрометрію і радіовуглецеве датування, що дало змогу визначити, до якого виду належать кістки. Вчені також змогли оцінити вік зразків.

Отримані результати свідчать про те, що залишки належать як мінімум п'яти видам великих китів, зокрема:

Дослідники підкреслюють, що ці два види фактично не можна відрізнити за допомогою цієї методики. Найдавніші залишки китів мають вік приблизно 19 000-20 000 років, що є одним із найранніших відомих свідчень використання людьми китових останків для виготовлення інструментів. Деякі з наконечників, виготовлених з китових кісток, досягали довжини понад 38 сантиметрів.

Зазначимо, що більшість предметів із китової кістки -- це наконечники снарядів і частини мисливського спорядження. Вони можуть бути дуже довгими й товстими та, ймовірно, насаджувалися на снаряди в стилі списів, а не на стріли. Вчені вважають, що стародавні люди надавали перевагу китовим кісткам над іншими матеріалами через їхні розміри.

Багато з видів китів, які були вивчені в даному дослідженні, досі можна зустріти в водах Біскайської затоки та у північно-східному регіоні Атлантичного океану. Проте, сірі кити наразі здебільшого обмежені до північної частини Тихого океану та Арктики. Додаткові хімічні аналізи з використанням спеціальних інструментів також вказують на те, що харчові звички давніх китів мали деякі відмінності від тих, які спостерігаються у сучасних представників цього виду.

Дослідники виявили, що кити, які населяли давній океан, мали іншу стратегію живлення, але їхнє основне існування залишилося незмінним, незважаючи на істотні зміни в навколишньому середовищі протягом тисячоліть. Група також встановила, що в давнину люди не займалися активним полюванням на китів. Технології того часу не давали можливості полювати на кашалотів, синіх китів або фінвалів, і команда вважає, що ці види, ймовірно, використовували китові береги для збору кісток, які слугували матеріалом для виготовлення знарядь.